5 жовтня 2022 року в районі н.п. Зоря Миколаївської області героїчно загинув наш земляк уродженець села Спичинці механік-водій гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї Пелишок Сергій Вікторович, 16.05.1983 року народження, який в 2015-2016 рр. захищав суверенітет і територіальну цілісність України в зоні АТО. З початком повномасштабного вторгнення з 26 лютого 2022 року він став до лав захисників України і мужньо боронив рідну землю до останнього.
Проклята війна забирала досвідчених і безстрашних воїнів, котрі мужньо відстоювали в бою до останнього подиху кожен клаптик рідної землі, забрала молодих хлопців, яким лише жити, розбудовувати свій край, ростити дітей. Осиротіли родини, втратили матері найдорожче - своїх синів. Зробимо все, щоб про них та їхні подвиги пам’ятали нинішні та майбутні покоління.
Вічна пам'ять та слава Героям!

1 жовтня 2022 року поблизу н.п. Водяне Маріупольського району Донецької області героїчно загинув командир бойової машини – командир відділення 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону молодший сержант Миронюк Андрій Петрович, 26.10.1993 року народження, уродженець с. Новофастів, мешканець с.Сніжна, який з 07.07.2015 року захищав суверенітет і територіальну цілісність України.
Проклята війна забирала досвідчених і безстрашних воїнів, котрі мужньо відстоювали в бою до останнього подиху кожен клаптик рідної землі, забрала молодих хлопців, яким лише жити, розбудовувати свій край, ростити дітей. Осиротіли родини, втратили матері найдорожче - своїх синів. Зробимо все, щоб про них та їхні подвиги пам’ятали нинішні та майбутні покоління.
Вічна пам'ять та слава Героям!

Погребищенська громада втратила вірного сина України, людину, яка своє земне життя віддала на служінню Богові, – військового капелана Бойка Богдана Васильовича.
7 вересня 2022 року в с. Плисків рідні, односельці, священнослужителі, військовослужбовці, керівництво громади, побратими, друзі прощалися з отцем Богданом, який передчасно, на 56-му році життя, відійшов у вічність (не витримало серце), перебуваючи в зоні бойових 4-го вересня 2022 року,.
Він народився 14 вересня 1966 року в селі Утішків Буського р-ну Львівської області.
У 1991 році втупив до Волинської Духовної семінарії, яку закінчив у 1995 р. У 1992 р. був рукоположений у сан священника.
Протягом довгих років священник прот. Богдан виконував душпастирське служіння на парафіях Св. мц. Параскеви-П’ятниці с. Плисків та Різдва Пресвятої Богородиці с. Андрушівка Погребищенського благочиння.
Окрім того, що отець Богдан був настоятелем релігійних громад, він ще із 2015 року ніс послух капелана однієї з військових частин Вінницької області. Його трудами у військовій частині була облаштована каплиця, він надавав постійну духовну опіку військовим, перебуваючи разом з ними в зоні бойових дій, де у 2022 році попав під обстріл та отримав контузію.

Від рук окупантів 29 серпня 2022 року під час ведення наступальних бойових дій в напрямку с.Сухий Ставок Бериславського району Херсонської області героїчно загинув уродженець с. Плисків, житель с. Степанки Бедрак Вадим Анатолійович, 12.05.1989 року народження, командир 3 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 2 механізованої роти.
Вадим народився в с.Плисків 12 травня 1989 року. Після переїзду родини на проживання в с.Степанки, у 1996 році пішов до Степанківської школи, яку закінчив у 2006 році та вступив до транспортного коледжу по професії будівельник. З 2009 року проходив строкову військову службу в ЗСУ. Після демобілізації, працював в поліції м. Київ, закінчивши академію внутрішніх справ. У 2017 році звільнився з поліції та поїхав до Польщі на заробітки. В 2022 році, після початку війни повернувся із Польщі та був мобілізований до лав ЗСУ на посаду командира 3 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 2 механізованої роти.
Наш земляк був мужнім та відповідальним солдатом і вірно служив народові України. Та, на жаль, пішов у Вічність… Пішов так, як йдуть усі справжні Воїни — під час бою, звільняючи Херсонщину від окупантів.
Він поповнив ряди Героїв Ангелів-охоронців. Вічна пам'ять Вадиму. Велике співчуття рідним. Він тепер буде нашим захисником і на небі і в наших душах. Герої не вмирають

На війні з рашистами в районі м. Миколаїв 17 липня 2022 року загинув Тернопольський Олександр Миколайович (17.08.1982 рн.).
З великою скорботою Погребищенська громада розділяє біль втрати. Вічна пам’ять загиблим воїнам-Героям.
Віримо, що пролита кров наших хлопців не пройде безслідно.
Вічна пам'ять та слава Героям!

На війні з рашистами в районі м. Миколаїв 17 липня 2022 року загинув Зайчук Михайло Олександрович (25.11.1972 р.н.).
З великою скорботою Погребищенська громада розділяє біль втрати. Вічна пам’ять загиблим воїнам-Героям.
Віримо, що пролита кров наших хлопців не пройде безслідно.
Вічна пам'ять та слава Героям!

У скорботі, зі сльозами на очах та з щирою молитвою 22 липня 2022 року прощалися з мужнім сином України. Анатолій Носік загинув на війні з рашистами в районі м. Миколаїв 17 липня 2022 року. Війна забрала відважного, мужнього, безстрашного воїна, сина, чоловіка, батька, дідуся, сусіда, товариша, гарного господаря.
Анатолій Іванович був справжнім професіоналом у справі захисту Вітчизни. Він не роздумуючи одним з перших став на захист рідного дому і назавжди залишиться прикладом мужності та незламності.
Поховали Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Пам'ять про Анатолія назавжди житиме в наших серцях. Хай земля йому буде пухом. Вічная пам'ять.

На війні з рашистами в районі м. Миколаїв 17 липня 2022 року загинув доброволець, уродженець селища Погребище Перше Лесик Дмитро Ігорович (20.10.1992 р.н.).
З великою скорботою Погребищенська громада розділяє біль втрати. Вічна пам’ять загиблим воїнам-Героям.
Віримо, що пролита кров наших хлопців не пройде безслідно.
Вічна пам'ять та слава Героям!

14 липня 2022 року героїчно загинув уродженець с. Дзюньків, старший солдат Навроцький Микола Дмитрович, 23.11.1974 року народження, який у 2015-16 рр. захищав суверенітет і територіальну цілісність України в зоні АТО.
З початком повномасштабного вторгнення з 26 лютого 2022 року він став до лав захисників України і мужньо боронив кожен клаптик рідної землі до останнього.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя за Україну. Щиро співчуваємо рідним і близьким. Вічна пам'ять Герою!

Солдат Володимир Григорович ДАЦЕНКО виконував бойові завдання на посаді оператора 2 відділення 5 групи спеціального призначення 2 окремої роти спеціального призначення військової частини А4100.
Життя журналіста, громадського активіста, волонтера, бійця-добровольця штурмового батальйону «Айдар» Володимира Даценка обірвалося 14 липня, у Вінниці від ракети рашистів, де військовослужбовець перебував у відрядженні. Його серце належало Україні. Він мав довгу чорну бороду, тому в нього був позивний «Борода».
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №619/2022
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю: нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня ДАЦЕНКА Володимира Григоровича (посмертно) — солдата.
Президент України В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ 31 серпня 2022 року

Кучевський Андрій з першого дня війни добровільно пішов воювати з рашиською нечистю. Він загинув 21 травня від вогнепального осколкового поранення поблизу населеного пункту Шевченкове Миколаївської області. Йому було 51 рік. У загиблого воїна залишились мама, брат, дружина, двоє дітей та онук.
Воїн-Герой, народився 12 грудня 1971 року с. Плисків.
Після закінчення місцевої школи здобув фах шофера, електрозварювальника у Погребищнському ВПУ-42. Усе своє мирне життя працював на благо своєї родини та приносив користь багатьом людям, які до нього звертались. Виростив та виховав сина і доньку, допоміг їм отримати гарну освіту та мав багато планів на майбутнє. Але почалася війна. І він у перший же день пішов добровольцем у лави ЗСУ.
Під час проходження служби був вірним військовій присязі та українському народові, Андрій добросовісно виконував свій військовий обов’язок і задля свободи України віддав саме цінне, що мав-своє життя.

10 травня, у с. Дзюньків провели в останню путь Героя, воїна-добровольця Румянцева Віталія Сергійовича, який загинув 3 травня 2022 року.
Воїн-Герой, народився 10 листопада 1994 року. Проживав в с. Дзюньків. Середню освіту отримав у 2010 році в Дзюньківській ЗОШ І-ІІІ ст. Продовжив навчання в педагогічному коледжі, здобувши фах вчителя. Далі працював, мав мрії на майбутнє, але війна змінила все. Він пішов добровольцем у лави ЗСУ.
Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув під час ведення бойових дій в районі н.п. Лиман Донецької області 3 травня 2022 року.

2 травня, мешканці великої Погребищенської громади провели в останню путь свого земляка, Героя - Ігоря Фісюка, 1978 року народження, який загинув 28 квітня 2022 року, в свій день народження, під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій під м. Миколаїв.
Ігор в 2015-2016 роках проходив службу по мобілізації на Сході України в зоні АТО/ООС, а вже з 2018 по 2020 рік - за контрактом.
Як тільки почалася війна, хоробрий, досвідчений воїн-Герой в числі перших - з 25 лютого 2022 року в складі в/ч А2980 на посаді гранатометника боронив Україну від рашистської нечисті. Значну частину свого життя він присвятив служінню народу України, відстоюванню її територіальної цілісності та незалежності. Він, дійсно, герой за людськими й Божими законами, бо сповна виконав свій громадянський обов’язок перед Батьківщиною, загинув на полі бою, дотримався найвищої заповіді: немає більшої любові, ніж покласти своє життя за рідну землю. Низький уклін та щирі співчуття мамі та рідним, ми усі зібрались тут розділити біль втрати сина. Вічная пам’ять Герою. Герої не вмирають!

13 квітня, у с. Довгалівка провели в останню путь Героя, воїна-гранатометника Хортюка Ігора, який помер 6 квітня 2022 року в лікарні ім. Мечнікова, м. Дніпро від важкого поранення, отриманого у боях з рашистською нечистю в зоні ООС.
Він був справжнім патріотом, чуйним, чесним і добрим, наполегливим і трудолюбивим, завжди усміхненим і відкритим до спілкування. В 6 років, після смерті мами, залишився круглим сиротою. Жив з бабусею. Закінчив Довгалівську школу, Погребищенське ВПУ-42 та ДНЗ «Тетіївське професійно-технічне училище». Працював різноробочим та доглядав бабусю, яка відійшла у вічність у 82 роки. Після чого, у 2021 році пішов боронити суверенітет і територіальну цілісність України на Схід в зону ООС.

8 квітня, у с. Очеретня провели в останню путь Героя, воїна-Національної Гвардії України Василя Телепенка, який загинув 4 квітня 2022 року у боях із рашистсько-фашистською нечистю, в боях в районі с.Солодке Гуляйпольського району Запоріжської області.
Він віддав життя за те, щоб українці зустрічали світанок під мирним небом та проводжали сонце під спів пташок, а не сирен. Поховали Василя Телепенка із військовими почестями.
Старшого солдата ТЕЛЕПЕНКА Василя Володимировича нагороджено орденом “ЗА МУЖНІСТЬ” ІІІ СТУПЕНЯ (посмертно)

У російсько-українській війні, самовіддано обороняючи нашу землю, загинув мужній воїн, наш земляк-Віталій Халімон.
Віталій Володимирович Халімон народився 12 квітня 1997 року в м.Погребище.
В 2012 році закінчив 9 класів КЗ «Погребищенський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Погребищенської міської ради» та вступив до Іллінецького аграрного фахового коледжу.
Після закінчення коледжу у 2016 року вступив на ІІІ курс Вінницького національного аграрного університету.
Після закінчення університету був призваний до лав Збройних Сил України. Відслуживши, підписав контракт. З 2019 року старший солдат Віталій Халімон служив за контрактом у в/ч 3028 Західного ОТО навідником бронетранспортеру.
У Героя залишилися батьки, старші брати.
Старшого солдата ХАЛІМОНА Віталія Володимировича нагороджено орденом “ЗА МУЖНІСТЬ” ІІІ СТУПЕНЯ (посмертно)

3 квітня, у с. Станилівка провели в останню путь Героя, воїна-тероборонця Сергія Лавренюка, який загинув 28 лютого у боях із рашистсько-фашистською нечистю, обороняючи столицю України м.Київ.
Поховали Сергія Лавренюка із військовими почестями та салютом на батьківщині батьків, поряд з його дідом Станіславом Марківським, який в роки Другої Світової війни боронив світ від німецького фашизму.
Сергій Петрович Лавренюк народився 23 червня 1977 року у м.Бердичів. Там же закінчив середню школу та Бердичівське педагогічне училище, після якого відслужив строкову військову службу у м.Миргороді. Жив та працював у м.Києві на меблевому комбінаті. Одружений. Батько трьох дітей. Після початку військової агресії 24 лютого 2022 року пішов добровольцем у територіальну оборону м.Києва. 28 лютого 2022 року під час виконання бойових дій проти рашистсько-фашистської нечисті героїчно загинув у передмісті столиці.