В'язков Анатолій Володимирович (13 липня 1999 р. - 29 квітня 2023 р.)

5 травня у Погребищенській територіальній громаді попрощалися та провели в останню путь нашого Захисника В’язкова Анатолія Володимировича, життя якого обірвалося 29 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Спірне Донецької області.
Війна з рашистською нечистю забирає цвіт нації, у вічність ідуть молоді, найкращі захисники України. Сьогодні в нашій Погребищенській громаді знову велике горе. Ми прощаємося з водієм першого протитанкового відділення протитанкового взводу першого батальйону оперативного призначення Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України Анатолієм В’язковим, який віддав своє життя за мир і спокій у наших домівках, за волю і незалежність нашої країни. Йому назавжди буде 23. В кожному подиху, в кожному ударі серця у нас має жити вічна пам’ять про Анатолія, про всіх загиблих воїнів-захисників.
В’язков Анатолій Володимирович народився 13 липня 1999 року в с. Довгалівка Погребищенського району Вінницької області. В 2000 році сім’я В’язкових переїхала на постійне місце проживання в с. Довжок.
В 2005 році Анатолій пішов до першого класу Погребищенської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів №4, де і навчався до 2014 року.
В 2014 році, закінчивши 9 класів, поступив на навчання в Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту, де здобув професію електромонтер з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації та блокування.
У 2017 – 2018 роках навчався в Погребищенському вищому професійному училищі №42 , по закінченню якого оволодів професією електро-газозварювальника та водія автотранспортних засобів.
З червня 2019 по грудень 2020 року служив у лавах Національної гвардії, у військовій частині 3017 міста Харків.
26 лютого 2022 року Анатолія мобілізовано до лав Національної гвардії у частину 3008 м. Вінниці для захисту Батьківщини від російських загарбників. 
Анатолій був неодружений, весільний коровай та гільце попереду скорботної процесії тому підтвердження. Життя його обірвалося, але у серцях своїх земляків він залишиться як добропорядна, ввічлива, життєлюбна людина. Разом із своєю громадою схиляємо голови в глибокій скорботі.
Поховали воїна під залпи останнього салюту та Гімну України на місцевому кладовищі, в селі Довжку.
На віки-вічні ім`я Анатолія буде вписане в історію нашої громади та України як воїна-Героя.