Методична проблема школи

Формування та розвиток життєвої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій та сучасних методик в умовах школи культури здоров’я
Друк

Психологія- це дзеркало, у якому можна побачити, що відбувається насправді в тобі, з тобою і навколо тебе

Автор: Микола Олександрович.

З досвіду роботи практичного психолога

Мельникової Людмили Станіславівни

Моральність – це сфера практичних учинків, поведінки людини, в її ставленні до інших людей. Через учинки людина виявляє свою сутність, це “акт вільного волевиявлення”

І. Кант 

Психолог – досить нова постать у нашому громадському житті. Не все ще чітко вималювано з його місцем у суспільстві, не всім зрозумілі його функції: кого він конкретно покликаний обслуговувати і як саме. Потік популярної психологічної літератури створює орієнтацію в читачів на те, що психолог обслуговує негаразди в системі  “людина – суспільство – людина”, і його дії спрямовані на корекцію індивідуальності.

Нині психологічна громадськість лише починає усвідомлювати, що між науковою і практичною психологією існує суттєва різниця, що жодна з них не може бути зведена до іншої за ніяких умов. Адже наукова психологія – це наука про закони й закономірності психічного життя, виникнення й розвиток психіки. У свою чергу практична психологія – це одна з форм людської духовної практики, що має на меті внесення коректив до структури та сенсу ментального буття людини, її взаємин з навколишнім світом, розглядаючи при цьому особистість із точки зору її індивідуальності, як неповторне соціобіологічне явище.

Різниця між науковою та практичною психологією виявляється передусім у підході до людської особистості. Наукова психологія у реалізації своїх завдань збирає наукові факти, встановлює зв’язки між окремими явищами та перевіряє надійність віднайдених закономірностей. Основне це завдання практичної психології – допомога людині психологічними засобами, корекція її особистісних рис і структури, соціальних стосунків, розкриття творчого потенціалу, допомога людині в проектуванні свого життєвого шляху.

Суть моєї психологічної діяльності полягає в супроводі дитини в процесі всього шкільного навчання.

Це означає бути поруч із кимось у ролі супутника. Тобто супроводжувати дитину на її життєвому шляху – означає рухатися разом з нею, поряд із нею, інколи – дещо попереду, якщо потрібно – вказуючи шлях.

Я як  психолог уважно приглядаюся і прислухаюся до свого юного супутника, до його бажань, потреб, фіксую досягнення і труднощі, що виникають, допомагаю  орієнтуватися в цьому світі, розуміти і приймати себе. Але при цьому не намагаюсь контролювати, нав’язувати своїх шляхів і орієнтирів. І лише тоді, коли дитина розгубилася або попросила про допомогу я допомагаю  їй повернутися на той шлях, яким вона йшла. Я вважаю, що психолог не повинен указувати дитині шлях, яким обов’язково треба йти. Вибір шляху – право кожної особистості, але якщо на перехрестях і роздоріжжях поруч із дитиною є така людина, яка може полегшити процес вибору, зробити його усвідомленим – це велике щастя. У такому супроводі учня на всіх етапах його шкільного навчання і вбачається моя основна мета шкільної психологічної практики.

Особливо складним у школі є період переходу молодших школярів до середньої ланки. Він пов’язаний з певними труднощами як для дитини, так і для її батьків. Упродовж одного-трьох місяців відбувається процес адаптації, який не завжди позитивно позначається на успіхах дитини.

Моя робота як психолога полягає в:

-діагностуванні шкільної зрілості під час переходу до школи;

-визначенні адаптованості учнів під час переходу від початкової ланки навчання до середньої (див.додаток);

-роботі з класними керівниками з питань адаптованості. У цей період дитині можуть допомагати насамперед батьки за умов, що вони мають певні психолого-педагогічні знання з цього питання. Ось чому мені дуже важливо спланувати свою роботу з батьками учнів п’ятих класів через індивідуальні бесіди, консультації, батьківські збори. Батьківським зборам передують тестування, анкетування, творчі роботи учнів за методиками: “Мій клас”, “Соціометрія”, “Мотивація навчання”, “Моя сім’я”, “Будинок, дерево, людина,”; творчі роботи  “Яким  я бачу своє майбутнє” (див.додаток); 

-роботі з батьками щодо адаптації дітей. Проводять консультації, психолого-педагогічні семінари, бесіди, диспути з вчителями, батьками і звертаю особливу увагу на стан здоров’я, ступінь витривалості кожної дитини і на те, чи забезпечені їй батьками вдома достатні увага й підтримка. Наголошую на те, що у своїй роботі вчитель повинен орієнтуватись на доцільний стиль взаємин з учнями, оскільки існує пряма залежність між стилем спілкування вчителя і особливостями перебігу адаптації до школи. Батьки ж повинні, розуміти та підтримувати дитину в складних ситуаціях, створювати  почуття захищеності, внутрішнього комфорту.

-Корекційній роботі з дезадаптованими дітьми; Підгрунтям грамотної, результативної корекційної роботи, на мою думку, є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання. Її суть полягає у виявленні факторів негативного впливу на учнів, пошуках стратегії позитивної соціальної адаптації підлітків на основі їх захисту, допомогти у визначенні соціально цінних орієнтацій. Вона дає мені можливість з’ясувати та врахувати причини психічних механізмів відхилень у поведінці школярів, впливу соціальних відхилень на спосіб життя учнівської молоді, макро і мікро середовища та соціуму на вибір нею правомірної чи протиправної поведінки.

Тому в розробці діагностичної процедури, виборі алгоритму діагностики, корекційних методик важливим у моїй роботі є знання соціального паспорта мікрорайону школи.

Наявність паспорта мікрорайону, аналітичні матеріали, закладені в ньому дають мені можливість співпрацювати з владними та правоохоронними органами, прогнозувати ситуацію, науково і методично обгрунтовувати корекційну діяльність в системі навчальний заклад – учні – батьки – громадськість – соціальне середовище, визначитись у найефективніших засобах превентивного впливу на учнівську молодь.

-роботі з учнями 6 – 8 класів (за запитом).

Учинки за своєю природою можуть бути двох видів. Перша група вчинків пов’язана зі свідомим контролем, самодисципліною, здатністю стримуватися, підкорятися вимогам, правилам. Дитину стримують від порушення правил страх покарання, відчуття провини й сорому, муки сумління тощо.

В основі другої групи вчинків лежать почуття доброти, співчуття, бажання допомогти. Ці вчинки здійснюються спонтанно. Людина не може зробити інакше, бо це неприродно для неї. На психолого-педагогічних семінарах, консультаціях бесідах з учителями я рекомендую класним керівникам, вчителям-предметникам не критикувати дитину, тому що вона вчиться ненавидіти, не висміювати,бо вона стає замкнутою, не докоряти дитині- вона буде жити у почуттях провини.

Потрібно дитину постійно хвалити, підтримувати, щоб вона вчилася бути вдячною, цінувати себе. Слід жити у розумінні і доброзичливості з дітьми, тоді вони вчитимуться знаходити любов у цьому світі.

Потреба в любові, у необхідності комусь подобатись, є однією з фундаментальних потреб людини. У найскрутніші миті життя скажіть дитині: “Я тебе люблю”, - і цим ви додасте їй сил для подолання труднощів, для вирішення життєвих проблем. Радість і захоплення, взаєморозуміння й співучасть мають супроводжувати людину на її життєвому шляху.

Любов до дитини – це насамперед розумна поведінка у стосунках з нею, це турбота й відповідальність за її майбутнє. Проте на сьогодні психологи констатують депривацію любові сучасних батьків.

Отже, у педагогічному процесі свої зусилля я спрямовую на взаємини між дитиною і дорослими. Я рекомендую вчителям частіше запитувати себе: “Які почуття я викликаю у дитини?  Чи вірю я в неї, сподіваюсь на її майбутнє? Чи сприймаю такою, якою вона є?”  Довіра діє дуже позитивно. Недовіра псує будь-які стосунки.

Почуття любові не може бути хибним: воно або є, або його немає. Запозичити можна думку, а почуття – ні. Тому почуття любові до дітей вважають найголовнішою професійную якістю особистості вихователя, учителя. Любов до дитини виявляється не тільки в словах, скільки в погляді, жесті, інтонації голосу, позі. Діти тонко відчувають, хто їх любить, а хто – ні. На психолого-педагогічних семінарах я наголошую, що від ставлення дорослого до дитини залежить ставлення її до інших людей – ровесників, молодших, старших за неї. Від любові до дитини залежить і її ставлення до самої себе, і повага до себе, і віра с себе, бажання стати кращим, упевненими у собі тощо. Від любові до дитини залежить і наші очікування.

Але ми маємо любити дітей завжди – це професіональна якість педагога та обов’язковий атрибут батьківства.

Свою любов до дитини, повагу до неї, її переживань важливо демонструвати і словом і фізично: подивитися в очі, торкнутися плеча, пригорнути.

Поряд із філософським осмисленням психолого-педагогічних закономірностей я даю необхідні рекомендації вчителям і батькам із конкретних питань свободи і любові. Тому я раджу батькам при зустрічі з вчителями обов’язково постійно цікавитись розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити  помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах.Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

Допомагаю так виховувати дітей, щоб у них гармонійно поєднувалися любов до свободи і мудра дисципліна, бажання незалежності й любов до ближнього, любов до праці і порядність, почуття громадянина й людяність. Я раджу вчителям, якою мірою потрібно бути м’яким і суворим, безкомпромісним і поблажливим, як орієнтуватися в сучасному вихованні, коли скрізь бушують війни, коли сім’ю підстерігають бідність і безробіття, коли нові ринкові відносини породжують обман, утрату совісті. В своїй роботі я допомагаю поєднати ідеалізацію дитячого САМО (самостійність, самодіяльність, самоантуалізацію, саморозкриття, самозабезпечення, самообслуговування) з розумним керівництвом  з боку дорослих, щоб уникнути вседозволеності, щоб запобігти нерозумним вчинкам, щоб діти росли щасливими.

Моя робота з учнями 9 – 10-х класів спрямована на подолання кризи перехідного віку. Перехідні періоди ми називаємо “кризами”. Загалом, будь-який чинник середовища здатний викликати афект (“зараз або ніколи”). “Криза” свідчить про існування внутрішніх законів психічного розвитку й визначає цілісну зміну особистості дитини. Психологічний зміст кризи – створення умов для зміни соціальної ситуації розвитку. Кризи відбуваються в 1 рік, 3 роки, 7 років, 11-12 років, 14-15 років.

Працюючи з дітьми, які перебувають у кризовому періоді статевого дозрівання (9-10-ті класи), я консультую батьків та вчителів з таких тем:

-“Увага: перехідний вік”,

-“Виявлення ранніх ознак наркоманії серед підлітків”; 

Виявлення ступеня ризику вживання наркотичних речовин підлітками є надто складне питання у моїй практичній діяльності. По даній проблемі я проводжу бесіди, диспути, дискусії, діагностування. При використанні таких форм роботи, на мою думку, важливо знати взаємини у родині підлітка, ставлення до здорового способу життя, до вживання алкоголю і тютюну. Виясняю матеріальні умови сім’ї, норми харчування, ставлення підлітка до навчання. У цій проблемі надто важливо знати як ставляться батьки до друзів підлітка. Батьки можуть виявляти дружнє, терпиме і негативне ставлення. Медичний огляд підлітків, що регулярно проводиться в школі, аналізується мною. Під час аналізу я визначаю який стан здоров’я у дитини був  в попередні роки, останнім часом, які були травми, хвороби. В діагностиці цієї проблеми важливе місце займає самого підлітка, до підлітків, які палять, які вживають алкоголь, наркотичні речовини. Знаючи всі ці аспекти, можна визначити ступінь ризику учня,  щодо вживання наркотичних речовин.

-ваше вчасне втручання врятує життя підлітку.

Під час переходу учнів до 10-го класу проводжу анкетування на визначення рівня мотиваційної готовності дітей до навчання в останній ланці школи. При цьому важливо знати міру навантаження у порівнянні з базовою та середньою ланкою навчання. наскільки учні володіють вмінням самостійно вивчати навчальний матеріал, користуватись додатковою літературою. Перед старшокласниками стоїть вибір майбутньої професії. Виходячи з цього, рекомендую вибрати предмети на які особливо портібно звернути увагу і додатково займатися.

На запит адміністрації приділяю увагу профорієнтації учнів, а отже – вибору профілю навчального закладу. З цією метою проводжу роботу в “Школі професійної орієнтації”, у рамках якої організовую з дітьми випускних класів такі зустрічі.

1.Ознайомлення з професіографією. Діагностика за методикою ДДО.

2.Професійні здібності (індивідуальна робота).

3.Класні збори “Із сотні професій ми обираємо одну”.

4.Зустріч із працівниками служби зайнятості населення для ознайомлення з ринком праці в районі.

Профорієнтаційна робота передбачає й консультаційні зустрічі з батьками з питань підготовки дітей до вибору професії.

В процесі своєї роботи я сприяю професійному визначенню всіх учасників системи шкільних взаємин, побудові успішної взаємодії з ними.

Сьогодення ставить нові вимоги до шкільної освіти та до кожного вчителя. Педагоги мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свій професійний рівень. А допомагати їм у цьому, надавати психологічну та методичну підтримку мають спільними зусиллями психологічна  служба та адміністрація школи.

Психолого-методичну роботу з педкадрами більшою мірою я скеровую на вивчення досвіду, стилю та методики роботи вчителя, на надання йому психолого-методичної допомоги. Вона носить аналітичний характер, а її результати – діагностичний. Отримана шляхом аналізу та діагностики інформація використовується не лише для підвищення якості педагогічного процесу, а й для підвищення кваліфікації вчителя.

Форми психологічної просвітницької роботи з формування компетенції вчителя сприяють збагаченню інтересів, духовних і професійних потреб педагогічних кадрів, дають змогу мати власну позицію щодо важливих психологічних проблем сучасності, а також є формою виявлення й  узагальнення найкращого досвіду. Такі форми роботи також сприяють удосконаленню знань вчителів, єдності поглядів, вимог і дій педагогічних колективів щодо важливих проблем теорії та методики розвитку дітей шкільного віку. Серед форм психологічної просвітницької роботи я віддаю перевагу проблемним психолого-педагогічним консиліумам, діловим іграм, семінарі-брифінгу. 

Зміст роботи семінарів різноманітний. Вони можуть бути розраховані на опрацювання комплексу важливих і актуальних питаня з педагогіки та психології. Характерною особливістю в роботі моїх семінарів є органічний взаємозв’язок теорії та практики. Я також проводжу і проблемні семінари, розраховані на грунтовне опрацювання однієї особливо важливої та складної теми  (див.додаток).

Творча атмосфера в період підготовки та під час проведення психолого-педагогічних семінарів, аналіз складних дидактичнихї ситуацій та їх колективне обговорення, порівняння прийомів і методів роботи педагогів-новаторів створюють передумови для позитивної мотивації загального творчого педагогічного пошуку з проблем розвитку дітей шкільного віку.

Виховний процес у закладі освіти базується  на загальнолюдських цінностях – Свободи й Любові, де гармонійний розвиток означає гармонію дитини з Богом, Культурою, Природою, гармонію з людьми і смим собою, де вихователь допомагає особистості сформувати своє “Я” – фізичне, інтелектуальне, естетичне, духовне.

Гуманізація педагогічного процесу передбачає насамперед формування особистості дитини.

Особистість – це соціальна якість індивіда (людина народжується як індивід), її можна зрозуміти, розглядати дитину в системі стосунків, які складаються між нею та її оточенням: які зміни вона викликає у свідомості інших людей, який її реальний внесок у кінцевий результат їх діяльності. Зміст, характер, форма впливу ставлення дитини до інших визначає її моральність.

Отже, моя діяльність як психолога навчального закладу передбачає:

-спільний з педагогами аналіз шкільного середовища з точки зору тих можливостей, які воно може надати для навчання й розвитку учня, і тих вимог, які воно ставить до психічних можливостей і розвитку учня;

-визначення психологічних критеріїв ефективного навчання і розвитку учня;

-розробку і втілення певних заходів, форм і методів роботи, які розглядаються як умови успішного навчання й розвитку учнів;

-зведення цих умов до системи постійної роботи, що дає максимальний результат. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN