Методична проблема школи

Формування та розвиток життєвої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій та сучасних методик в умовах школи культури здоров’я
Друк

Програма розвитку школи

Автор: Микола Олександрович.

 Програма розвитку Погребищенської середньої загальноосвітньої школи №2 

І-ІІІ ступенів 

на 2011 – 2015 рр.

Обґрунтування необхідності створення програми.

Сучасна нормативна база функціонування та розвитку школи поставила її в ситуацію самовизначення (місії школи, освітнього змісту, технологій навчання та виховання тощо).

А для цього, на мій погляд, перш за все треба визначитися, чого ми хочемо від школи і дати відповідь на одне головне питання: а чи справді школа може "всіх навчити всього" і як це зробити? Якщо мати на увазі базовий мінімум - безумовно може, якщо вміння застосовувати знання - то й це більшості під силу, а ось вивести всіх на творчий рівень на це, напевно, не слід претендувати шкільному вчителю. Та й не треба цього і не можливо це, щоб всі діти з усіх предметів навчалися на високому рівні. Але беззаперечно необхідно боротися за успішність кожного в певній сфері. І призначення сучасної школи полягає в тому, щоб кожен знайшов свій інтерес у житті, своє покликання.

Школа не завжди може відновити й розвинути в підлітку всі його таланти (інколи творча "планка" розвитку дитини прихована ще в дошкільному віці), але їй цілком під силу навчити його основ знань з будь-якого предмета, зміцнити почуття людської гідності, поваги до себе й до інших людей. Дитина не повинна бути в школі в ролі то обвинувачуваного, то підозрюваного. У неї є право на незнання і право на навчання. Це обов'язок вчителя - знати, як допомагати учневі, щоб він навчився, відчув успіх.

По всій країні в кожному класі одна програма, один підручник, один урок на всіх дуже різних учнів. Під цю програму, під цей план не просто пропонують пристосуватися, а категорично зобов'язують. Як можуть, так і пристосовуються - і вчителі, і учні, і їхні батьки. Одній дитині цей план підходить, іншій не підходить - але вона впокорюється, хтось озлоблюється, хтось бунтує, хтось і радий не бунтувати, але й упоратися з планом не може. В результаті один виходить зі школи пристосуванцем, інший - екстремістом, третій - вигнанцем, четвертий - безвладним і безхребетним... Не можна сказати, що цього не помічають. Постійно говорять про індивідуалізацію, але як це зробити, не змінюючи систему роботи? І навіть, якщо кожній дитині дати по комп'ютеру, щоб вона могла навчатися індивідуально, навряд чи це допоможе. Бо це ілюзія. Ми хочемо, щоб дитина сама, без дружньої участі, без довірливого спілкування, без голосу людського, засвоїла досвід людства?

Як "учора", так і "сьогодні" на уроці сидять поруч як майбутні генії, так і майбутні злочинці. Але ж у дитинстві геніїв складно розгледіти - скільки людей, визнаних потім геніями, в дитинстві здавалися нездарами. І геніальність - це найвищий ступінь різнобічного розвитку, а злочинність, навпаки, найвищий ступінь однобічного розвитку - вбито все, крім тваринних інстинктів. І це формується досить просто - більшість молодих людей стає озлобленими і агресивними не через особливу природну зіпсованість або користолюбство, а через знівеченість шкільним навчанням, моральне каліцтво через постійну неуспішність, безперспективність. В основі шкільного навчання повинно бути одне бажання - сумлінне, чесне бажання справді допомогти дітям.

Побудова навчально-виховного процесу, орієнтованого на розвиток особистості, справа складна. Сучасний учитель вже усвідомив, що школа очікує зараз від нього забезпечення розвитку кожного конкретного учня шляхом допомоги йому: 

•самостійно пізнавати свої можливості; 

•самотужки визначати вибір змісту освіти, видів діяльності; 

•самотужки реалізувати особистісний потенціал; 

•розвиватися спільно з людьми.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті вітчизняна школа повинна здійснити кардинальні зміни, розраховані не на одне покоління нашої молоді. Ці зміни вже почалися.

На першому етапі було проведено реформування системи оцінювання навчальних досягнень дітей у навчанні. Дійсно, дванадцятибальна система виявилася зручнішою та придатнішою для оцінювання знань школярів.

Долучення до сучасної шкільної практики ідеї профільного навчання - це ще значніший та важливіший крок нашої освіти до нової якості, бо це переорієнтація освітнього процесу на індивідуалізацію навчання. Є надія, що за цих умов зміниться суть соціальної активності школярів. Вони стануть самостійнішими у виборі стилю життя й відповідальнішими за свою освіту. А це є зараз однією з головних причин низької успішності учнів та їх незацікавленості у власних досягненнях.

Також серед найважливіших перетворень, які зараз здійснюються у системі вітчизняної освіти, є її орієнтація на нові стосунки між учнем та тим змістом навчання, який йому пропонує держава. Якщо колись учня примушували обов'язково засвоювати освітній стандарт, який не відповідав ні можливостям, ні внутрішнім запитам конкретної дитини, то віднині вона може вільно і самостійно обирати свою освітню траєкторію. Учень, нарешті, може розвиватися відповідно до природних законів, власних природних можливостей, відповідно до мотиваційних ресурсів своєї особистості і не боятися залишення на повторний курс, або ще якихось заходів покарання. Відтепер учень може сам відповідати за своє навчання, розпоряджатися своїми можливостями і талантом так, як вважає краще для себе. В цій ситуації він реалізує себе як неповторну особистість та повноважний відповідальний член нормального суспільного життя.

Ось у цьому й полягає основний задум і сенс глобальної реформи освіти. І це фактично перша спроба реформування освіти, яка б зачіпала саму людину - суб'єкта процесу навчання, розвитку та виховання. Нинішня реформа освіти ставить перед собою дуже складну мету: створити таку педагогічну систему, за якою кожна окрема дитина отримала б невичерпні можливості для повної самореалізації закладених у ній покликань, здібностей і неповторного таланту. Кінцевими продуктами успішного функціонування такої особистісно зорієнтованої педагогічної системи має стати нова людина, нове суспільство і новий світ. І досягти бажаних результатів можна тільки за умови свободи у навчанні й великої справжньої відповідальності учня за якість свого життя.

І завдання, яке стоїть зараз перед нами, це - створення нового педагогічного середовища, налаштованого на персональний талант дитини. Треба зорієнтувати навчання та розвиток учнів на індивідуальні можливості та потреби дитини. Але спочатку треба виховати в дитині потребу та пробудити в ній природне бажання розвиватися. Якщо ми цього не зрозуміємо, ми не зможемо зробити школу, яка була б конкурентоспроможною на ринку освітніх послуг і будемо дивуватися низьким результатам своєї праці.

 

Прогноз тенденцій змін соціального запиту на освітні послуги.

Соціальний запит на освіту - це відображення інтересів тих сторін, чиї потреби задовольняються в процесі діяльності освітнього закладу.

Вивчаючи соціальні очікування по відношенню до школи, ми виділили суб'єкти, які приймають участь у формуванні соціального запиту до нашої школи:

  • держава ( Міністерство освіти і науки України, обласне та міське управління освіти і науки  Запорізької  міської  ради,   відділ  освіти  Ленінської  рай  адміністрації,  які формулюють свій запит у вигляді різноманітних документів, які визначають державну політику у сфері освіти); 
  • учні; 
  • їх батьки; 
  • педагогічна спільнота.

Держава до числа пріоритетів вдосконалення системи шкільної освіти відносить наступні напрямки:

- оптимізація освітнього процесу з метою збереження фізичного, психічного та духовного здоров'я школярів;

- посилення  значущості суспільно-гуманітарного циклу дисциплін, які сприяють формуванню духовності, активній громадянській позиції особистості, її інтеграції в світову культуру; - введення профільного навчання в старшій школі з метою забезпечення професійної орієнтації та професійного самовизначення школярів;

- забезпечення умов для розвитку та становлення особистості кожної дитини, виявлення і реалізація потенційних можливостей кожної дитини;

- удосконалення системи оцінювання навчальних досягнень учнів на всіх ступенях навчання та державної системи оцінки якості освіти;

- інформатизація освітньої практики, формування функціональної інформаційної грамотності випускників, як основи інформаційної культури особистості.

Аналіз вищезазначених напрямків показує, що вони є актуальні і мають попит і в учасників навчально-виховного процесу нашої школи ( у вчителів, учнів та батьків).

Батькам учнів потрібно, щоб школа забезпечила:

- можливість отримання якісної освіти загальної та повної;

- якісну підготовку школярів до вступу в заклади вищої, середньої та початкової професійної освіти;

- початкову професійну підготовку учнів третьої ступені школи;

- цікаве дозвілля дітей;

а також, щоб були створені умови для:

- задоволення різноманітних інтересів і потреб учнів та розвитку здібностей школярів;

- формування інформаційної грамотності та оволодіння сучасними інформаційними технологіями:

- збереження та зміцнення здоров'я дітей.

Учням потрібно, щоб у школі:

- було цікаво вчитися;

- були в наявності комфортні психолого-педагогічні і матеріальні умови для успішної навчальної діяльності, спілкування, самореалізації;

- була можливість отримати якісну середню освіту та початкову професійну підготовку;

- були умови для опанування сучасними інформаційними технологіями.

Педагоги очікують:

- створення в школі комфортних психолого-педагогічнріх і матеріальних умов для здійснення професійної діяльності;

- покращення матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу;

- створення умов для творчої самореалізації в професійній діяльності.

 

Концепція розвитку школи.

Обґрунтування концептуальної ідеї розвитку школи.

Освіта сьогодні перебуває під глибоким виливом змін в сучасному суспільстві. Так, протягом останніх десятиліть в багатьох країнах світу та в Україні відбувалась зміна суспільної парадигми - від технократичної до індустріальної, від індустріальної до інформаційної. На розвиток освіти вплинули суспільні інтеграційні процеси, такі напрями розвитку суспільства, як глобалізація, демократизація, розпад союзу країн ядерного блоку, створення єдиного інформаційного простору тощо. Ці зміни відбулись такими темпами, що привели до потреби негайного перегляду та реформування освіти на всіх рівнях, оскільки існуючі системи не повністю відповідали сучасним запитам та потребували переорієнтації.

Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить вміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготують молодь до нових ролей в цьому суспільстві. Саме тому важливим сьогодні є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись впродовж життя.

Які ж очікування стоять сьогодні перед українською школою? Завдання, що проголошені в стратегічному документі освіти - Національній доктрині розвитку освіти, спрямовані на перехід системи освіти на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентоспроможність в європейському та світовому освітньому просторі, формуванні покоління молоді, що буде захищеним та мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним до навчання впродовж життя. Такі позиції потребують від сьогоднішньої школи особливих підходів до оновлення змісту освіти та до застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які модернізують процеси в будь-якій галузі суспільства. Очевидно, що освіта потребує збалансування всіх чинників. І особливо сьогодні це важливо в умовах переходу до 12-річної системи навчання.

Сучасна парадигма освіти орієнтує школу на реалізацію особистісно-орієнтованого навчання. Метою шкільної освіти є розвиток та виховання людини здатної впливати на особистісну освітню траєкторію, здатної при цьому порівнювати її із національними та загальнолюдськими досягненнями.

Особистісно-орієнтоване навчання передбачає:

1. Визнання дитини суб'єктом розвитку, навчання та виховання, яка реалізує свої плани по відношенню до оточуючого світу в процесі суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних освітніх впливів.

2. Визнання здатності дитини до саморозвитку та права дитини на індивідуальну освітню траєкторію, індивідуальну траєкторію засвоєння освітніх галузей.

3. Зміну позиції педагога па супроводжуючу по відношенню до діяльності учня.

4. Пріоритет особистісного змісту освіти, який формується в процесі проходження індивідуальних освітніх траєкторій.

5. Пріоритет продуктивного компоненту змісту освіти, який визначається в творчості учня, над репродуктивним компонентом, який потрібен для передачі учню технологій його освітньої діяльності, але не готової інформації та знань.

Сьогоднішня соціальна ситуація диктує потребу у випускнику школи, який володіє засобами та ресурсами збереження та розвитку себе як особистості, який адекватно реагує на зміни в суспільстві. Замовлення суспільства до освіти полягає в потребі до творчої особистості, яка вміє самовдосконалюватися; здатна, реалізуючи себе, розв'язувати проблеми суспільства; яка вміє застосовувати знання та навички в оточуючому середовищі, яке постійно змінюється; може стати успішним в своїй обраній діяльності. Це передбачає побудову такого освітнього простору, в якому кожен учень може самовизначитися, знайти свою професію та себе в ній , прожити в школі ситуацію успіху в розв'язанні навчальних проблем.

Для досягнення нових цілей освіти школа обирає для себе стратегічну ідею - розвиток соціальної компетентності школярів, яка є основою універсальної, здатної до динамічного розвитку особистості. Для формування навичок соціальної компетентності необхідно, на наш погляд, створити умови для розвитку основних трьох складових соціальної компетентності : інтелектуальної компетентності (вміння та навички, які формуються у учнів в процесі предметного розуміння і які спонукають до появи високого рівня "особистісного знання", які використовуються для розв'язку нестандартних ситуацій), ситуативного самовизначення ( вміння робити відповідальний вибір на підставі особистих якостей, здібностей та задатків) та культури співвіднесення ( системи діалогічного сприйняття ціннісних позицій, коли учень в змозі виділити та сформувати особисту ціннісну позицію та співвіднести її з позиціями інших та знайти оптимальне рішення).

 

Місія, мета і завдання розвитку школи. Пріоритетні напрямки роботи школи.

Основні механізми її досягнення.

Місія школи

Ми хочемо побудувати Школу Життєтворчості, школу рівних можливостей для всіх; школу в якій навчаються поряд обдаровані діти та звичайні; школу, яка буде намагатися дати можливості для розвитку кожній дитині та розвинути її так, щоб вона була успішною в житті. Тобто щоб дитина, навчаючись в школі, змогла набути всі життєві компетенції в тому обсязі, в якому вони їй потрібні для її успішного становлення. Розвиток-наше кредо. І не "загальний розвиток", а розвиток творчого потенціалу, і не спеціально відібраних дітей, а усіх, тому що віримо, кожна дитина обдарована і талановита. По-іншому вирішується і сама технологія розвитку, навчання і виховання. Наша формула: "Допоможи мені це зробити самому". Учитель не вчить, а допомагає учневі вчитися, пізнавати себе і світ. Учитель не виховує, а допомагає учневі шукати себе кращого, не тисне на учня, а створює йому умови для вільного самовизначення, не принижує його, а окрилює. Такий підхід дає можливість створити школу компетентнішого розвитку і самовдосконалення з ідеалом вільної, життєлюбної, талановитої особистості.

Тобто ми хочемо надати нашим вихованцям якісної освіти.

Сучасний підхід до стратегії розвитку освіти наголошує, що якість освіти є самим ефективним засобом для задоволення освітніх потреб суспільства, сім'ї, дитини. Якість оцінюється моральними та ринковими категоріями, це не тільки якість кінцевих результатів, але й всіх процесів, які впливають на кінцевий результат. Тому управління нашою школою буде зосереджуватися на управлінні якістю освіти. А це співвіднесення результатів роботи школи з метою, яку колектив школи поставив перед собою.

 

Саме виховання компетентної, відповідальної за своє життя людини і буде головним завданням нашої школи .

Стратегічна мета розвитку школи:

Створення умов для отриманням кожним учнем того рівня освіти, який відповідає його здібностям та індивідуальним особливостям; розвиток інтелектуальної, емоційної сфери дитини, формування його ціннісних орієнтирів, причеплення навичок соціальної компетентності через включення кожного школяра в систему ранньої предметної орієнтації, професійного самовизначення, профільного навчання.

Головні завдання:

Для досягнення цієї мети необхідно розв'язати наступні задачі:

1. Створити ефективну, постійнодіючу систему безперервної освіти педагогів.

2. Створити механізм самопроектування школою своєї життєдіяльності.

3. Отпимізувати  систему  валеологічного  та психологічного  супроводу навчально-виховного процесу в школі,

створити умови для фізичного розвитку особистості, для пропаганди здорового способу життя.

4. Розробити ефективний механізм співвіднесення цілей та наступності між блоками: дошкільна та початкова, початкова та основна, основна та середня, середня та вища.

5. Створите комплекс умов духовно-творчого розвитку особистості кожного учня на основі вивчення духовних цінностей української культури.

6. Оптимізувати  систему дидактичного та матеріально  - технічного забезпечення навчального процесу.

7. Продовжити роботу по диференціації освіти, створивши умови для формування індивідуальних освітніх маршрутів учнів школи в умовах до профільної та профільної освіти.

8. Створити умови для встановлення міцних зв'язків між системою основної та додаткової освіти, намагаючись розробити нові освітні програми на інтегративній основі.

9. Розробити систему активного включення сім'ї в процес самовизначення самореалізації учнів.

10. Сформувати орієнтацію учнів на духовний розвиток та самовдосконалення.

11. Сприяти розвитку особистості, яка самостійно навчається раціональних прийомів опанування знань, наукової інформації.

Стратегії діяльності: 

1. Впровадження маркетингового управління з метою оптимізації відносин школи з об'єктами зовнішнього середовища.

2. Оволодіння технологією моделювання різноманітних відносин у загальношкільному колективі:

2.1. Гуманізація міжособистісних стосунків педагогів та дітей, як рушійної сили освітнього процесу;

2.2. Оптимізація суб'єкт-суб'єктних відносин між педагогами;

2.3. Підвищення ефективності суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагогів та батьків;

2.4. Удосконалення стосунків між учнями;

2.5. Педагогічне   керівництво   самовихованням - специфічним типом внутрішніх взаємовідносин.

3. Реалізація системи безперервних базових та додаткових освітніх послуг з метою розвитку потенційних можливостей особистості.

4. Система роботи над творчим, моральним розвитком особистості та турботи про здоров'я учнів.

5. Модернізація моделі методичної служби для ефективної реалізації проекту - концепції школи.

6. Реалізація системи професійного самовизначення випускників школи.

7. Створення портфоліо учня, вчителя.

Структура організації навчально-виховного процесу на трьох ступенях навчання.

В проектуванні і реалізації стратегічних напрямків розвитку за ступенями освіти ми будемо йти в першу чергу "від учня", тобто декларувати та втілювати на практиці ідеї, які відображають відношення школярів до своєї особистої участі в освітньому процесі. Метою будь-якої освітньої системи є створення умов, які забезпечують досягнення учнем відповідного рівня освіти. Ми будемо це розуміти не тільки як оволодіння відповідними знаннями та вміннями, а і як формування стійких особистісних якостей учнів, необхідних їм в освітньому процесі та після випуску зі школи на протязі всього життя.

Структура школи пропонується така: 

Початкова школа.

Поряд із традиційними цілями освітнього процесу на цій ступені навчання - формування базових знань, умінь та навичок - проголошується ціль розвитку пізнавальної мотивації учня та розвитку комунікативних компетенцій учня, тобто навичок культури спілкування та самопізнання.

Призначення початкової школи полягатиме у становленні життєвих навичок особистості учня. Стратегічним напрямком розвитку початкової ступені освіти є створення таких умов, за якими у кожного учня створюється установка, яку можна сформулювати в словах: "Я люблю свою школу", і розвивається відповідна система цінностей та мотивів участі в щоденному шкільному житті.

Основне завдання початкової школи - створити умови, які допоможуть дитині, яка починає свій освітній шлях, повірити в те, що навчання може і повинно бути для нього успішним, цікавим та привабливим.

На першій ступені пропонуються такі освітні програми: розвиваюче навчання за системою В.В. Давидова, традиційне навчання та надання додаткових освітніх послуг за бажанням батьків на комерційній основі. Наявність різних систем навчання пов'язано з особливостями розвитку молодших школярів: класична система забезпечує по закінченню початкової школи достатню навчальну базу дітям, які мають недостатній рівень підготовки до школи, а інші на основі бажання та можливостей самої дитини та її батьків обирають систему розвиваючого навчання ( глибоке занурення в понятійну роботу з теоретичним матеріалом) або навчання з деяким розширенням основних предметних знань. Система додаткової освіти буде складатися із роботи предметних гуртків, дослідницької діяльності (проекти ) та вивчення додаткових курсів з іноземної мови (за бажанням батьків можливо це буде друга іноземна мова - французька, або німецька; або поглиблення знань з англійської мови), з основ комп'ютерної грамотності, з логіки та вивчення основ економіки.

Основна школа ( 5-7 класи) .

Рання предметна орієнтація.

Метою цього етапу є формування бази для вибору напряму подальшої спеціалізації освіти та рівня вивчення окремих предметів. Це обумовлено тим, що кожна людина в житті досягає значних вершин тільки в окремій сфері, пов'язаній з вивченням означеної кількості предметів. 1 дитина в цьому віці вже здатна визначитися з тим чи іншим переліком напрямів свого майбутнього професійного розвитку і в подальшому свого професійного становлення. Наше завдання - допомогти дитині визначитися в напрямках, дати змогу їй себе випробувати в різних сферах (гуманітарній, суспільно-гуманітарній, природничо-технологічний, технічній, природничій та ін.), запропонувати ці сфери, навчити в них розумітися. При цьому учням буде запропоновано три рівня (на їх вибір) вивчення кожного навчального предмету: загальнокультурний, загальноосвітній та профільний. Тим самим ми зможемо підвищити внутрішню мотивацію до навчання кожної дитини.

На перший план ставиться задача формування цінностей в структурі особистості дитини, зокрема значущості загальної культури та інтелектуального розвитку для самореалізанії в соціумі.

На цьому ступені вводяться в систему додаткової освіти предмети розвиваючого циклу, а також починає працювати система предметних та педагогічних майстерень для поглиблення знань з того чи іншого предмету, причому, чим старше стає дитина, тим більше видів діяльності вона може засвоїти за своїм вибором і більш чітко накреслюються зв'язки розвиваючих предметів з дисциплінами подальшої спеціалізації.

Особливістю організації НВП на цьому етапі розвитку дитини є надання їй можливості протягом навчального року змінити перелік розвиваючих спецкурсів, переходу із однієї предметної майстерні до іншої, що ставить учня в ситуацію вибору, розвиваючи в нього здібності до самовизначення, до прийняття відповідальних рішень.

Передбачається, що учні при переході в восьмий клас вже будуть мати досвід роботи в умовах вибору, тобто в них на первинному рівні вже сформуються навички самовизначення, вони зможуть обґрунтувати своє відношення до різних предметних сфер, зробити свідомий вибір подальшого профілю навчання, або продовжити навчання в класі з універсальними підходами до організації НВП.

Стратегічним напрямком розвитку середнього ступеню освіти є створення таких психолого-педагогічних умов, при яких у кожного учня створюється установка , яку можна сформулювати в словах: "Я вмію та люблю вчитися" і розвивається відповідний комплекс навчальних умінь та навичок та розвивається відповідна система цінностей та мотивів участі в щоденному шкільному житті.

Продовжуючи цілі початкової школи, основним завданням середньої школи є створення таких умов, які дозволять допомогти учню засвоїти "технології успіху та досягнень", при цьому зберігши загальну емоційно-позитивну орієнтацію на школу. Крім того, реалізація даного стратегічного напрямку буде сприяти створенню у школярів комплексної освітньої мотивації, тобто мотивації з основою не тільки на традиційних мотивах обов'язку, але й мотивів корисності (прагматичні) та мотивів задоволення (отримання радісних відчуттів та можливості самореалізації в процесі освітньої діяльності). В подальшому на старшому ступені навчання, отриманні учнями 5-7 класів навчання навички ефективної навчальної діяльності дозволять їм успішно засвоювати зміст будь-якого профілю навчання та усвідомлено проектувати свої майбутні професійні та освітні орієнтири.

Основна школа (допрофільне навчання).

Профільне самовизначення (8-9 класи ).

Метою цього етапу є рання спеціалізація за обраним напрямком навчання та створення класів до профільної підготовки (за гуманітарним або технологічним напрямком), або продовження процесу самовизначення в різних предметних сферах в умовах навчання в загальноосвітніх класах. Головним напрямком роботи з учнями стає формування первинної профільної орієнтації, вдосконалення навичок самостійної інтелектуальної діяльності, початок становлення світоглядної позиції особистості. На рівні 8-9 класів учням на базі циклу предметів мають можливість формувати свою індивідуальну освітню стратегію в системі різнорівневого викладання даних курсів (за системою П.І. Третьякова).

На даному етапі організації НВП особливо важливе значення надається роботі предметних та проектних майстерень, бо досвід учнів, якій вони зможуть набути в проектній діяльності дозволяє вести навчання на високому рівні самостійності, використовуючи предметні майстерні для включення учнів не тільки в процес пізнавальної діяльності. Але й в процеси пошукової, дослідницької, проектної роботи з навчальним матеріалом, поєднуючи таким чином класно-урочну систему з діяльністю предметних майстерень.

Призначення основної школи - розвиток функціональної грамотності учня, функціональних компетенцій, створення умов успішної життєдіяльності в суспільстві.

Старша школа ( 10-11 класи, профільне навчання).

До моменту закінчення школи старшокласник має підійти психологічно готовим до вступу в доросле життя. Це зумовлює наявність потреб та здібностей, які допоможуть учням реалізуватися в житті.

Метою педагогічного процесу на даному етапі є завершення середньої освіти на базі профільного навчання з наданням можливості побудови індивідуальної освітньої та професійної стратегії учня на основі його ціннісної позиції.

Головним методологічним принципом побудови навчання на цьому ступені є системний підхід до формуванню та розвитку предметної (змістовної) та професійної (практичної, дослідницької, проектної) сфер діяльності учня через розвиток між предметних зв'язків та загальних принципів побудови наукового знання. Це буде спонукати до формування професійного самовизначення кожної дитини.

Пропонується запрошення до викладання спеціалістів різних профілів, також все більше будуть використовуватися такі форми викладання, як лекція, семінар, практикум, лабораторні заняття. Предметні майстерні в більшості своїй стають дослідницькими , де старшокласники займаються дослідницькою діяльністю, оволодівають навичками захисту проектів , основами самопрезентації.

Стратегічним напрямком розвитку старшого ступеню освіти є створення таких психолого-педагогічних умов, при яких у кожного учня створюється установка , яку можна сформулювати в словах: "Я вибираю свій життєвий шлях і хочу вчитися далі".

Ідея усвідомленого і компетентного вибору учнем варіанту допрофільної підготовки та профільного навчання важлива з таких причин:

•ми виходимо з того, що одним з найважливіших результатів шкільної освіти повинна стати спроможність і готовність учня до прийняття відповідальних життєво важливих рішень; 

•ми впевнені, що забезпечити успішність наших випускників у житті і професії ми зможемо, навчивши їх активної взаємодії з іншими, толерантності, здібності вести діалог; 

•ми вважаємо, що сучасна школа повинна навчити учня об'єктивно оцінювати себе в поєднанні з постійним пошуком можливої самореалізації.

Тому призначення старшої школи - оформлення життєвого проекту особистості, становлення індивідуально - особистісної технології життєтворчості, орієнтація учня на життєву самовизначеність, майбутню професію, трудову діяльність. Саме старша школа відповідає за досягнення учнем рівня професійної компетентності, саме старша школа повинна підготувати учня до життєвого самовизначення. В зв'язку з цим головним стає питання не про кількість профілів навчання та не про їх формальне змістовне наповнення, а про те, яким чином той чи інший профіль забезпечує досягнення учнем необхідного рівня базової компетентності та сприяє здійсненню учнем успішного вибору подальшого освітнього та професійного шляху.

Таким чином, основним напрямком розвитку школи стане реалізація компетентнісного підходу в освітній взаємодії. Тобто це така практика, при якій відбувається засвоєння кожним учнем комплексу знань, умінь та навичок, який дозволяє учневі розв'язувати життєво значущі завдання як в процесі навчання в школі, так і в подальшому житті.

Основними умовами успішного досягнення базової компетентності учнями школи ми вважаємо:

•підвищення ефективності уроку, як основної можливості діалогу учня та вчителя; 

•розвиток системи позаурочних форм освітньої діяльності, зорієнтованих на пошуковий, дослідницький, проблемний характер засвоєння змісту освіти;

•реалізація комплексу форм позашкільної діяльності, які дозволяють забезпечити процес активної соціалізації школярів протягом всього освітнього маршруту профільної школи; 

•орієнтація педагогів на особисті досягнення учнів в освітній взаємодії; 

•забезпечення принципів відкритості і комфортності освіти в усіх її аспектах; 

•комплексний супровід педагогами, психологами та іншими спеціалістами освітнього та професійного вибору школярів.

Директор школи О. М. Гнатюк

18.03.2011 р.

 

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN