Друк

Шанс на життя 

Автор: Микола Олександрович.

Сирота Віта

Тихий вечір. Прохолодний вітер ковзав по моїй ніжній шкірі. Я мріяла. Мріяла про принца з казки, не підозрюючи, що зустріну його. Ілюзія про красиве життя полонила мене на цей час. Я забула про проблеми і вірила в те, що колись буду щаслива. Мені здавалося, що всі навколо щасливі, навіть коти, які мурликали під моїм вікном. Я виклала фото на сторінку е-mail, навіть не підозрюючи, що це буде початком. Початком красивих, щирих і ніжних почуттів. Якийсь непримітний, на перший погляд, коментар до мого фото почав цю історію.

Фото. Коментар. Ось так ми й познайомились. Зустрічаючи разом світанки на великій відстані, ми були щасливі. Спілкування приносило нам задоволення. В одному з повідомлень він зізнався, що кохає мене. Я сприйняла це як жарт, не повіривши, що таке буває. Потім у відповідь повідомленням ніби натякнула на те, який у нього оператор, аби здзвонитися, почути ті слова з його уст. На щастя, оператори в нас були одинакові, тому не гаючи часу я зателефонувала до нього. Його голос був солодкий, дарив мені надію, вірність і довіру. Я знала, що він завжди зрозуміє і вислухає. Але я не могла й подумати, що листування і дзвінки, можуть перерости в щось більше.

Він запропонував мені зустрітися 22 травня. Я ж, не чекаючи цього, приїхала ще 15. При зустрічі між нами відбувся якийсь дивний спалах, що пронизував мене до самого серця. Ми довго гуляли. Це так приємно. У моєму житті давно не було подібного, такого чарівного. Ми розмовляли про все, і було таке відчуття, що ми знайомі ще з дитинства. Все просто чудово, тому що я знайшла ту людину, про яку мріяла все життя, знаючи, що тільки з нею буду щаслива. Це неймовірне почуття, яке не можливо передати словами, тому що вони звучать із серця і супроводжують мене від початку зустрічі. Я навіть була в якомусь затьмаренні, але тепер на душі стало спокійно, радісно. Всю дорогу я слухала його, бо не могла перервати тих чудових історій. Несподівано він заявив, що хоче сказати щось важливе. Моє серце почало битись частіше. Я боялася за те, що це «важливе» може погано відбитись на наших стосунках. Але, коли я почула ці слова, в мене перехопив подих, все на мить зупинилюсь...

І від того щастя я прокинулася в реанімації, і зрозуміла, що це був лише сон. Виявилось, що декілька днів я лежала непритомна, внаслідок автомобільної катастрофи, яка трапилась чотири дні назад. Лікарі довго боролися за моє життя, але лише сон допоміг мені залишитися на цьому світі. Сон, який я запам'ятаю назавжди.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN