Методична проблема школи

Формування та розвиток життєвої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій та сучасних методик в умовах школи культури здоров’я
Друк

Аналіз уроку: концепції, методики, технології.

Автор: Микола Олександрович.

Островерхова Н. 

Структура уроку складається із його етапів і передбачає їх послідовність та логічні зв'язки між ними. Структура уроку зумовлюється його типом, а тому є явищем відносно змінним. Розглянемо організацію кожної складової структури комбінованого уроку.

Перевірка домашнього завдання.

Організація перевірки стану виконання домашнього завдання передбачає: перегляд наявності в учнів зошитів з домашнім завданням, з'ясування питання, хто його не виконав з поважних причин, які труднощі виникли в учнів під час його виконання. Абсолютно необхідною є постановка мети опитування учнів: виявлення ступеня засвоєння вивченого на попередньому уроці теоретичного матеріалу, сформованості умінь самостійно застосовувати набуті знання при виконанні практичних завдань, поглиблення та розширення знань, умінь та навичок за рахунок самоосвіти; усунення прогалин у знаннях, виявлення зацікавленості до вивченої теми програмного матеріалу, ставлення до предмету і виконання домашнього завдання.

Ефективність організації перевірки домашнього завдання залежить також від того, які при цьому методи, прийоми, форми та засоби використовує вчитель (вибіркове читання відповідей, робота одного-двох учнів біля дошки при контролюючій участі учнів класу, виконання аналогічних завдань, перевірка лише наявності виконаного завдання, самостійна короткочасна диференційована робота за картками з аналогічними завданнями, індивідуальна робота вчителя з відстаючими чи сильними учнями). При цьому важливим є розвиток ініціативи і творчості вчителя і учнів, бажання та взаємний інтерес у досягненні поставлених мети та завдань, забезпечення стану розкутості учнів, що сприяє з'ясуванню важкого, незрозумілого, що виникло при виконанні домашнього завдання.

Регламентація витрати часу на перевірку домашнього завдання — одна із важливих цілей спостереження та аналізу даної складової структури уроку. Слід відмітити, що загальним недоліком багатьох учителів шкіл є затягування перевірки домашнього завдання до 20—25 хвилин проти оптимальної норми — 8—15 хвилин. Основною причиною цього є «допитування» учнів, повторювання, моралізація, багатослів'я вчителя. Кінцевою метою перевірки домашнього завдання є впевненість учителя в тому, що учні закріпили та поглибили знання, яких набули на попередньому уроці, і підготовлені до сприйняття нового навчального матеріалу, логічно пов'язаного з раніше вивченим.

Практика засвідчує, що недостатня підготовка вчителя до реалізації даної складової структури уроку робить його нецікавим та малоефективним. Тому зміст перевірочних завдань повинен бути диференційованим, розрахованим більшою мірою на реконструктивний та творчий рівень навчальних досягнень учнів. Що ж до способів перевірки домашнього завдання, то вони повинні забезпечити включення в активний процес всіх без винятку учнів класу. Важливим елементом перевірки домашнього завдання є оцінювання навчальних досягнень учнів. Мотивована, об'єктивна оцінка знань сприяє самоутвердженню учнів, стимулює навчальну працю і формує позитивне ставлення до свого обов'язку. На думку В. Г. Ананьєва оцінка виступає в двох ролях: «орієнтовній, що діє на розумову працю школярів, сприяє усвідомленню учнем процесу цієї праці і власних знань; стимулюючій, що діє на афектно-вольову сферу за допомогою переживання ним успіху та невдач».

У процесі перевірки стану виконання учнями домашнього завдання вчителеві слід навчати їх способам та прийомам самоконтролю і взаємоконтролю.

Система параметрів, що характеризують стан організації перевірки домашнього завдання та опитування учнів така:

  • з'ясування рівня усвідомленості виконання домашнього завдання учнями відповідно до його цілей та завдань;
  • співвідношення перевірки теоретичних завдань та практичних умінь і навичок учнів, засвоєння ними головного, істотного у навчальному матеріалі;
  • вибір та реалізація вчителем раціональних форм, методів і засобів перевірки стану виконання учнями домашнього завдання;
  • перевірка засвоєння учнями тих способів діяльності, які необхідні для вивчення і засвоєння нового матеріалу на уроці;
  • індивідуальний та диференційований підхід до перевірки домашнього завдання з метою вирівнювання рівнів навчальних досягнень учнів;
  • вибір і реалізація форм та методів стимулювання учнів у процесі перевірки домашнього завдання;
  • формування в учнів умінь та навичок здійснення самоконтролю і взаємоконтролю;
  • раціональність витрати часу на перевірку домашнього завдання;
  • об'єктивність оцінок за виконання домашнього завдання учнями.

Актуалізація і корекція опорних знань учнів.

Актуалізація — це відтворення раніше засвоєних знань і способів діяльності, необхідних і достатніх для засвоєння нового навчального матеріалу, стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ефективність актуалізації опорних знань залежить від раціональної постановки мети, змісту, форм та методів реалізації даної структурної складової уроку. «Актуалізація і корекція опорних уявлень та понять на уроці займають 5—7 хвилин і проводяться по-різному: бесіда, письмова робота, короткий запис відповідей, заповнення таблиць, повторення матеріалу за підручником, використання науково-популярної чи довідкової літератури, розгляд малюнків, аналіз таблиць». При цьому важливо забезпечити максимальне відтворення раніше засвоєного учнями навчального матеріалу і підготувати перехід до вивчення нового. Нерідко в процесі актуалізації опорних знань учитель створює проблемну ситуацію, ставить учнів в умови пошуку способів її розв'язання.

Система параметрів, що характеризують стан організації актуалізації та корекції опорних знань учнів така:

  • доцільність постановки теоретичних та практичних питань, спрямованих на забезпечення актуалізації і корекції опорних знань учнів;
  • форми, методи та засоби актуалізації і корекції знань учнів;
  • фактичне здійснення корекції знань учнів у процесі їх актуалізації;
  • реалізація індивідуального та диференційованого підходів у процесі актуалізації і корекції опорних знань учнів;
  • створення проблемних ситуацій у процесі актуалізації та корекції знань учнів;
  • оптимальність витрати часу на актуалізацію та корекцію опорних знань учнів.

Організація вивчення нового матеріалу.

Процес вивчення нового матеріалу включає чотири етапи:

  1. підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу та спонукання їх до активного учіння;
  2. сприйняття, розуміння нового матеріалу;
  3. осмислення, запам'ятовування нового матеріалу і застосування його в простих ситуаціях;
  4. застосування знань у видозмінених ситуаціях

Структурні елементи організації процесу вивчення нового матеріалу такі: повідомлення теми, цілей та завдань уроку, мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів; сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і співвідношень у об'єктах вивчення; узагальнення та систематизація знань.

Організація вивчення нового матеріалу розглядається як двоєдиний процес, що включає пояснення вчителем матеріалу і засвоєння його учнями. У зв'язку з цим параметри, що характеризують даний структурний компонент уроку, відносяться до організації навчального матеріалу, педагогічної діяльності вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів. Для вчителя важливо відібрати педагогічно доцільний зміст і обсяг нового навчального матеріалу, оптимальні методи та прийоми його реалізації, забезпечити доцільність поєднання своїх дій та дій учнів на етапі вивчення нового матеріалу; створити оптимальні умови для творчої праці учнів у процесі вивчення нового матеріалу та використанні набутих знань у практичній діяльності.

Організація вивчення нового матеріалу на уроці характеризується системою таких параметрів:

  • повідомлення теми уроку, коротка характеристика її особливостей;
  • постановка вчителем і усвідомлення учнями цілей і завдань вивчення нового матеріалу, мотивація навчальної діяльності;
  • вибір та реалізація змісту і обсягу нового навчального матеріалу, його відповідність темі, меті та завданням уроку;
  • структурування та ранжирування навчального матеріалу;
  • вибір та раціональність використання форм, методів і засобів викладання та учіння відповідно до змісту теми, мети і завдань;
  • використання диференційованих дидактичних завдань у процесі вивчення нового навчального матеріалу;
  • організація самостійної роботи учнів у процесі вивчення нового навчального матеріалу;
  • способи управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів (сприйняття, осмислення, запам'ятовування нового матеріалу);
  • організація навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо формування у них міцних та дійових знань на рівні застосування їх у стандартних і нестандартних ситуаціях;
  • методи та засоби систематизації і узагальнення набутих учнями нових знань;
  • співставлення ступеня навчальних досягнень учнів з поставленими цілями та завданнями уроку.

Організація закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів.

Правильна організація закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів сприяє підвищенню рівня їх навчальних досягнень. При цьому вчителеві перш за все слід добирати зміст тих елементів знань, які підлягають закріпленню, а також відповідний дидактичний матеріал (вправи, задачі, питання), підпорядкувати його поставленій меті даної складової структури уроку, визначити форми виконання навчальних завдань щодо закріплення знань учнями (самостійно, за допомогою вчителя чи сильних учнів, групами, індивідуально). При цьому важливу роль відіграє відповідна організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, вибір способів закріплення вивченого матеріалу (порівняння, протиставлення, доведення, систематизація, узагальнення, перенос знань та способів діяльності в іншу ситуацію, самостійні вправи, повторення, виділення головного, істотного).

Система параметрів, що характеризують організацію закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів така:

  • постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, систематизації, узагальнення знань учнів;
  • виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного, що підлягає закріпленню, систематизації і узагальненню;
  • навчально-матеріальне забезпечення закріплення, систематизації і узагальнення знань учнів (наочність, роздатковий дидактичний матеріал, ТЗН, реактиви та ін.);
  • забезпечення оптимальної працездатності учнів у процесі закріплення, систематизації та узагальнення знань (зміна видів діяльності, психологічна розрядка, фізкультхвилинка, музична пауза);
  • забезпечення раціональної організації зворотного зв'язку в процесі закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів;
  • організація контролю і корекції знань учнів у процесі їх закріплення, систематизації і узагальнення;
  • взаємозв'язок закріплених, систематизованих та узагальнених знань учнів з домашнім завданням.

Організація задавання домашнього завдання.

Домашня робота—це самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів без безпосереднього керівництва і допомоги вчителя. «Домашня навчальна робота тісно пов'язана з роботою на уроці і розрахована головним чином на розвиток самостійності учнів і їх творчого мислення» її мета — закріплення, поглиблення, розширення, систематизація та узагальнення знань, набутих на уроці. У процесі виконання домашнього завдання в учнів формуються загальнонавчальні та спеціальні уміння і навички, прийоми здійснення самоорганізації та самоконтролю, формуються способи раціональної організації самоосвіти.

Залежно від основних дидактичних функцій В. Ф. Паламарчук відрізняє такі види домашніх завдань: засвоєння теоретичного матеріалу; формування навичок та умінь застосування набутих знань і умінь у різних умовах; узагальнення і систематизація знань; пропедевтичні завдання; комбіновані домашні завдання.

За формою організації навчальної праці учнів домашні завдання З. П. Шаболіна розглядає: фронтальні, групові, індивідуальні. Визначення змісту, характеру та обсягу домашнього завдання, його функцій у розвитку та вихованні школярів — одне з важливих завдань учителя. При цьому враховується раціональність використання учнями конкретних форм, методів, засобів та витрати часу на виконання домашнього завдання.

Домашні завдання доцільно задавати: до вивчення нового матеріалу, після або в процесі вивчення нового матеріалу, після закріплення вивченого матеріалу, тобто після підведення підсумків уроку. Вибір однієї із цих можливостей зумовлюється специфікою теми, яка вивчається на уроці, типом та структурою уроку, стилем роботи вчителя. Вчителеві необхідно знати вимоги до домашнього завдання, задавати його до дзвінка з уроку, давати короткий чи повний інструктаж до його виконання. Не розв'язаними на сьогодні залишаються питання перевантаження учнів домашніми завданнями, індивідуалізації та диференціації домашніх завдань, озброєння учнів раціональними способами та прийомами його виконання, дотримання норм навантаження домашніми завданнями.

Досліджуючи проблему перевантаження учнів домашніми завданнями, П. М. Ерднієв запропонував спосіб інтенсифікації процесу навчання на уроці за рахунок укрупнення одиниць засвоєння навчальної інформації. Відомі психологи Д. Б. Ельконін і В. В. Давидов проводили експеримент щодо підвищення ролі узагальнень і дедуктивного підходу ще на початковому етапі навчання. На їх думку більш ранній розвиток теоретичного мислення учнів підвищує ефективність навчання, знижує перевантаження учнів.

У процесі дослідження проблеми аналізу уроку нами вивчалася організація і технологія задавання домашнього завдання в окремих школах Оболонського і Деснянського районів м. Києва. Результати констатуючого експерименту щодо організації задавання домашнього завдання (відвідано 196 уроків) наведено в табл. 1.

 Таблиця 1

 Стан задавання домашнього завдання

Як бачимо з табл. 1, домашні завдання задаються переважно без інструктажу і хаотично.

Внаслідок узагальнення теоретичних та експериментальних даних нами розроблена система параметрів, що характеризують організацію задавання домашнього завдання:

  • цільова установка на виконання домашнього завдання і мотивація навчальної самостійної діяльності учнів вдома;
  • відповідність домашнього завдання змісту вивченого матеріалу на даному уроці чи на попередніх уроках;
  • оптимальна складність змісту домашнього завдання (розраховано на репродуктивне, реконструктивне, творче виконання);
  • закріплення та удосконалення при виконанні домашнього завдання загальнонавчальних та спеціальних умінь і навичок учнів, набутих на уроці;
  • характер домашніх завдань (індивідуальні, групові, диференційовані, проблемні, творчі);
  • передбачення оптимальності витрати часу на виконання домашнього завдання;
  • способи та час задавання домашнього завдання (з інструктажем, без інструктажу, з частковим інструктажем, до дзвінка, в середині уроку, після дзвінка);
  • озброєння учнів методами і засобами виконання домашнього завдання (пам'ятки, алгоритми, карто-схеми, додаткова література, таблиці, узагальнюючі схеми, графіки).

Знання суті організації структурних складових уроку та їх характерних ознак дозволяє більш ефективно спостерігати та аналізувати даний компонент організаційного аспекту уроку. Мета відвідування та аналізу: педагогічна доцільність і ефективність структури уроку.

Для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, їх заступників з навчально-виховної та науково-методичної роботи пропонується технологічна картка спостереження та аналізу структури уроку (табл. 2).

 Таблиця 2

 



 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN