Методична проблема школи

Формування та розвиток життєвої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій та сучасних методик в умовах школи культури здоров’я
Друк

Чорнобиль

Автор: Микола Олександрович.

Мета: розширити знання учнів про трагедію століття – вибух на ЧАЕС; розвивати в учнів почуття особистої відповідальності за долю своєї країни і свого народу; виховувати учнів почуття милосердя, патріотизму.

 

В.1.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до в сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні, -

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

В.2.

Райцентр Чорнобиль…Невелике, миле серцю, провінційне українське  містечко, яке потопає в зелені садів. Влітку тут любили відпочивати багато киян, москвичів…

В.2.

Місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна із найкращих ночей року, коли листя зеленим туманом проступало на деревах.

В.1.

Спало місто, спала Україна, вся наша країна спала, іще не знаючи про велике нещастя, яке ступало на нашу землю.

В.2.

У ніч з 25-го на 26-е квітня 1986 року над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

 

1. Обпекло, обпалило – у кров,

У життя запеклося.

Що несе воно дітям і нашим

Прийдешнім літам?

 

В.1.

Аварія на Чорнобильській АЕС – смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітлило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших – вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

 

2.Безумство хоробрих – вогонь на вогонь:

І полум’я серця, і вітер долонь.

Де подих і подвиг – в єдине злились,

Як рідна земля і розбухана вись.

 

3.Безумство хоробрих – життя за життя.

Щоб тільки лишитись і мати, й дитя.

Не всі виживають – та житиме світ

І спів материнства, і день-первоцвіт.

 

В.1.

Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежники з охорони АЕС на чолі з начальником караулу – Володимиром Правиком.

В.2.

За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Кибенка. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті. Рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

В.1.

Вогонь усе лютував. Не вщухав. Лейтенант Правик по рації передав виклик номер «три», за яким усі пожежні машини Київської області повинні негайно вирушити до Прип'яті. На допомогу примчав і начальник по пожежній частині майор Леонід Телятников.

В.2.

«Ніколи в житті, - скаже він потім, - не було в мене дороги важчої, ніж ця – завдовжки у хвилини. З неймовірним тріском палала величезна площа покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом із вогнем – задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в'їдався в шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки, болю».

В.1.

Відвага…Для пожежного – це невід'ємна риса, без якої ніяк не можна.

В.2.

Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу.

В.1.

28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже одразу.

 

4.Ті, що згоріли в огні в перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою, як наші батьки на війні.

Не залишили пости, мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести треба у кожного в серці.

В.2.

Усі вони молоді, вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін від усього людства. Навічно заснули герої-пожежники на під московському Читинському цвинтарі. Скромні плити з червоними зірками будуть нагадувати нам і майбутнім поколінням імена Правика, Ващука, Ігнатенка, Дибенка, Тищенка, Ти щури. Вічна слава героям! 

В.1.

Вони рятували атомну станцію, Прип’ять, Чорнобиль, Київ, усіх нас.

В.2.

Вшануємопамять загиблих і померлих внаслідок аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

В1.

У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки…

В.2.

Допомога в Чорнобиль йшла з усіх сторін. На ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь і наші земляки. Дякуємо усім, що врятували життя нам.

В.1.

Радіаційна днина б’є на сполох,

Радіаційні стогнуть небеса.

Наш вік – як доля, а не спомин,

Як хліб душі, як мамина сльоза.

В.2.

Наш вік – він атомний, космічний.

І ми – розвідники його життя.

 

В.1.Ми завжди тимчасові, а  не вічні,

І як прожити – не дано знаття.

 

5.За днями дні мина повільно рік,

За днями дні – і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться вовік.

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде!

 

6.Тож хай сміється доля журавлина, 

Зліта веселка в небо золота,

Нехай живе у щасті Україна

Для нас усіх на многії літа.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN