Методична проблема школи

Формування та розвиток життєвої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій та сучасних методик в умовах школи культури здоров’я
Друк

Деякі аспекти сутності превентивного виховання школярів

Автор: Микола Олександрович.

Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає наша держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, деформованість ринкових стосунків гостро вплину¬ли і на школу. Помітним стало падіння у школярів інтересу до навчання, не дає належного виховного ефекту система виховної роботи навчально-виховного закладу, погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет школярів, зростає кількість важковиховуваних підлітків, правопорушень, скоєних неповноліт¬німи.

Антидевіантний імунітет - це якість особистості, яка формуєть¬ся як стійкий негативний стан: це неприйняття в собі та в інших девіантності (відхилення від морально-етичних, правових, гігієнічних, екологічних, психологічних норм життєдіяльності та життєтворчості особистості).

Важковиховуваність школярів - складне соціальне та педаго¬гічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді.

«Превентивний» - в перекладі з латинської -оз¬начає запобіжний. Система превентивного виховання - це ке¬рована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реа¬лізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на по¬передження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобі¬гання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведін¬ки, а саме:

  1. правопорушень (схильності до агресій, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть привести до кримінальних дій);
  2. екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує як до засобу і сировини для задоволення власних примітивних потреб);
  3. поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії);
  4. статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, вене¬ричних хвороб та СНіДу, статевого насильства тощо);
  5. важких психологічних та психічних станів з наслідками (деп¬ресії та суїциду, акцентуації та загострення психопатичних тен¬денцій тощо).
  6. Ця система заходів має носити попереджуючий, виперед¬жуючий, запобіжний характер і бути спрямована, насамперед, на вдосконалення способу життя школярів, обрання ними пра¬вильної соціальної орієнтації. 

Її функцїї багатогранні. В сучасній педагогічній науці та прак¬тиці національної школи виділяються такі:

  1. діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у по¬ведінці);
  2. реабілітуюча (перевиховна, спрямована на подолання нега¬тивних проявів у поведінці);
  3. координуюча (координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки);
  4. прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх та ін.).

Всі превентивні заходи, які складають систему роботи школи по превентивному вихованню учнівської молоді, можна розд¬лити на три типи: первинна, вторинна і третинна превенція (за¬побігання).

Первинна або переважна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збережен¬ню життя дітей і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища.

Вона є масовою і найбільш ефективною.

Первинна превенція має базуватися на комплексному сис¬темному вивченні впливу умов і факторів соціального і природ¬ного середовища на здоров'я і розвиток дитини.

До заходів первинної превенції можуть належати:

  • заходи педагогічного захисту (забезпечують фізичну, пси-хологічну і морально-психологічну безпеку кожного окремого вихованця, відстоюють його інтереси і права; створюють умови для вільного розвитку його духовних і фізичних сил);
  • фізіолого-педагогічного захисту (забезпечують фізичне здо¬ров'я, безпеку життя і розвитку організму вихованця);
  • психолого-педагогічного захисту (спрямовані на надання допомоги в психологічній стабілізації особистості, на розвиток психологічної стійкості, творчої активності дитини, її здатності розуміти і розкрити себе);
  • соціально-педагогічного захисту (допомагають подолати міжособистісні конфлікти і розвивають здатність до позитивних, правомірних контактних стостунків з суспільством, державою, людьми; сприяють розвитку здібностей та інтересів людини, захисту її прав і розвивають такі якості, які необхідні для повноцінної життєтворчості особистості; запобігають можливим пору¬шенням соціальних механізмів моральної та правової регуляції).

Основним завданням вторинної (ранньої) превенції є якомо¬га раніше виявлення негативних змін в поведінці дитини з ме¬тою попередження їх подальшого розвитку.

Її підґрунтям є результати різнопланової масової діагности¬ки різноманітних аспектів життєдіяльності школярів, глибокий аналіз чинників, причин і обставин, що зумовлюють асоціальну поведінку школярів.

Рання превенція повинна бути індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності та життєзабезпечення організму дитини і починати її доцільно вже в старших групах дитячого садка. Важливим показником ранньої превенції є характер поведінки дитини: грубість, агресивність, брехливість, лінощі інші нега¬тивні якості особистості, які свідчать про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів її поведінки.

До заходів ранньої превенції можуть бути віднесені ті, які якнайповніше забезпечують формування рис особистості шко¬ляра, її морального досвіду та позитивного досвіду суспільної поведінки, а також заходи, що скеровують процес соціальної самоорганізації особистості, який включає самопізнання, само¬визначення, саморозвиток, самореалізацію, в цілому її само¬вдосконалення.

Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вона теж повинна бути індиві-дуальною і містити заходи по виявленню і усуненню конкретних недоліків родинного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, які мають відхилення в поведінці від соціальних норм, як моральних, так і правових; з окремими групами, колективами по уникненню несприятливих наслідків їх поведінки.

Педагогічна превенція - це частина загального навчально- виховного процесу освітнього закладу. Вона має бути представ¬лена двома основними групами засобів: загальною ранньою превенцією з усіма учнями і спеціальною превенцією з важкими учнями та їх батьками. Тому її слід розглядати, в першу чергу, як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спря-мованих на вироблення імунітету до негативних впливів оточую-чого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточуючої дійсності в процесі перевиховання.

Превентивну роботу слід будувати на базі вивчення причин відхилень у поведінці засобами педагогічної діагностики та прог¬нозування; з врахуванням специфіки кожного навчального зак¬ладу, рівня розвитку шкільного та учнівського колективів; залу¬чення важковиховуваних школярів до практично-предметної та особистісно-ролевої діяльності, а також суспільно корисної про¬дуктивної праці.

Сучасні педагогічні дослідження переконують, що педагогіч¬ну превенцію слід пов'язувати з формуванням конкретного мо¬рального почуття відповідальності школяра.

Адже превентивне виховання - це організований освітньою установою комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, по¬чуття і волю учнів з метою попередження антигромадської по¬ведінки. Сутність її полягає у розвитку почуття соціальної відпо¬відальності підлітків за свою поведінку, що сприяє глибокому усвідомленню не лише своїх прав, а й обов'язків. Почуття соц¬іальної відповідальності є інтегративним у формуванні мораль¬них якостей важковиховуваних підлітків.

Педагогічна превенція може розглядатись як самостійний вид педагогічної діяльності зі своєю метою, мотивами, умовами інтер¬претації методів виховання. Мета має розглядатись у трьох пло¬щинах - соціальній, психологічній, педагогічній. Вона є теоретико-методологічною основою визначення критеріїв ефективності процесу виховання, оскільки завжди пов'язана з необхідністю прогнозування очікуваних результатів. З цієї точки зору поняття мети педагогічної превенції може втілюватись у взірець, який пропонується важковиховувакому школяреві; виступати як мета виховної діяльності, процесу виховання.

На загальносоціальному рівні соціально-превентивна діяльність у широкому значенні має за мету виявлення, усунен¬ня і нейтралізацію причин і умов, які викликають різного роду негативні явища. Педагогічна превенція як компонент системи виховної роботи освітньої установи актуалізує мету виховання - забезчення набуття учнівською молоддю особистого досвіду реаліЗАЦІЇ прав і виконання обов'язків у моральних і правових взаємосунках; попередження ситуацій її соціальної дезадаптації.

Психологічний аспект превентивних дій педагога полягає у встановленні довірливих стосунків з важковиховуваними дітьми, реалізації соціально-значимої мети - охороні прав дитини, що складає основу для гуманістичних умов виховання.

Оскільки сутність протиправної поведінки неповнолітніх полягає у соціальній дезадаптації , психологічний аспект превенції полягає в необхідності формування у важковиховуваних підлітків і виховників потреби у самовизначенні, самопізнанні, самовдос¬коналенні, в розширенні особистих знань досвіду гуманних і демократичних стосунків, у прагненні до активного подолання негативних явищ в соціальній дійсності.

Як особливу мету педагогічної превенції варто виділити мо¬ральну мету особистості. Вона повинна визначатись як гуманіс¬тичне, відповідальне ставлення вихованця до людини, з якою він спілкується.При цьому моральна позиція має конкретизува¬тись громадянськістю, культурою поведінки, дисциплінованістю, працелюбством, здоровим способом життя тощо.

Слід зауважити, що критерії досягнення окремої мети - вихо¬вання якостей особистості є реалізація загальної мети вихован¬ня особистості і, як кінцевої мети - формування соціальної відпо¬відальності особистості.

У превентивному вихованні учнівської молоді важливими є залучення до виховного процесу батьків, громадських органі¬зацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім'ї і гро¬мадськості. Співпраця школи з батьківською громадськістю, інши¬ми суспільними виховними інститутами забезпечить стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприятиме усунен¬ню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації не-повнолітніх.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN