Друк

Небезпека суїциду

Автор: Микола Олександрович.

Правила надання допомоги потенційним суїцидентам

1. Не впадайте в паніку. Демонструйте спокій і рішучість. Спокійна, виважена поведінка (нічого особливого не сталося) сприяє виявленню з боку суїцидента довіри до вашої особи.

2. Створіть турботливу, доброзичливу атмосферу. Вона підбадьорить. Безумовне прийняття такої людини допоможе вам проникнути в її ізольовану душу.

3. Підштовхніть до розмови. Якщо людина перебуває у депресивному стані, вона має потребу говорити, а не слухати когось. Сповнена сильного почуття відчуження, вона не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Вона страждає від болю, але не знає виходу. Залишайтесь спокійним і уважним слухачем, намагаючись не впустити важливої інформації.

4. Дійте так, ніби ви не обмежені в часі для бесіди. Обмежуючи час спілкування з пригніченою людиною, ви можете стати каталізатором завершення суїциду.

5. Намагайтесь працювати над відродженням надії та шукати альтернативи. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і водночас інколи відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання.

6. Не будьте шокованими і не висловлюйте відразу. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Це може принизити почуття суїцидента і примусити почуватися ще більш непотрібним.

7. Дозволяйте суїцидентам відчувати жалість до себе, якщо це допоможе їм розправити крила. Але не сперечайтеся і не пропонуйте невиправданих утіх. Прагніть тактовно шукати сфери, в яких людина відчуває значимість і сенс свого життя та діяльності.

8. Якщо суїцид почався і ви перестали чути того, з ким говорили, прийміть це як прохання про допомогу. Тоді, якщо необхідно, варто використовувати кризову інтервенцію.

9. Вудьте впевнені, що ви випробували всі можливі методи. В кінці не забудьте приділити час собі, обговоривши бесіду.

Етапи бесіди з потенційним суїцидентом

1. Встановлення стосунків

При цьому використовуються звичайні навички активного слухання. Почніть так: «Чим я можу бути вам корисним?», «Що я можу зробитидля вас?»

2. Визначення істинної проблеми За суїцидальною активністю завжди таїться серйозна проблема, добре прихова¬на від інших. Самі суїциденти проблему можуть згадувати в якійсь застережливій формі, що насправді є її наслідком. Визначивши проблему, варто знайти спільну мову з абонентом. На твердження: «Я хочу вмерти», дуже важливо відповісти: «А я не хочу, щоб ви зробили це». Незважаючи на простоту, цей підхід часто спрацьовує. Саме по собі небажання, щоб хтось умирав, є більш важливим, ніж пояснення причин, за яких він повинен залишатися жити. Ніколи не слід сперечатися, краще прояс¬нити ситуацію і підбадьорити суїцидента.

3. Розкриття суїцидальної загрози Якщо у висловлюваннях суїцидента промайнуло щось, що свідчить про самогубство, зробіть його відкритим для обговорення («Ви сказали, що хотіли б покінчити із собою? Ти думаєш про самогубство»). Це знизить наші побоювання, але може підсилити тривогу суїцидента, однак, без сумніву, полегшить подальшу роботу. Якщо ж суїцидальні думки у співрозмовника відсутні, то не потрібно зайвий раз прагнути їх обговорення.

4. Оцінка потенційної небезпеки суїциду чи загрози летального результату

Суїциденти не звертаються до нас для того, щоб сказати «прощавай», вони хочуть, щоб хтось зупинив їх. їхня поведінка двояка: ніхто не хоче жити більше, ніж вони, просто вони не знають про те, як жити далі. У цих обставинах важливо оцінити потенційну небезпеку передбачуваних дій.

Тому далі в бесіді необхідно обов'язково визначити:

а) наявність плану суїцидальної дії, методу здійснення, доступність і легкість його здійснення, ступінь летальності;

б) наявність попередніх суїцидальних спроб—три місяці після останньої є часом найбільшого суїцидального ризику;

в) наявність «останньої краалі»— що саме спонукало його саме тепер прийти до цієї думки;

г) наявність приготувань до смерті—заповіт, лист, записка, останні розпорядження.

На етапах цієї розмови дуже важливо не поспішати. Будьте впевнені, що інтенсивність суїцидальних тенденцій зменшилася й суїциденти контролюють свої дії, спонукання й емоції. Залишайтеся з ними, поки вони цього хочуть. Не забудьте про обговорення альтернатив. Після бесіди у вас повинна бути впевненість у тому, що в суї-цидентів складено план того, де і як вони повинні провести найближчі дні й години. Дуже важливо спонукати суїцидентів думати про майбутнє, а не про минуле. Порадьте звернутися до фахівців, але не гарантуйте обов'язкового успіху — не обіцяйте того, від чого не можете позбавити.

Суїциди третьої особи

Цими розмовами дуже важко керувати. Насамперед необхідно прийняти всі почуття суїцидента і прояснити ситуацію. Потім — сказати йому, що якщо хтось зізнався їм у суїцидальних тенденціях, то не слід боятися розмовляти відкрито про ці почуття з цією третьою особою. їх варто орієнтувати на готовність обговорити ці почуття, не засуджуючи. Обов'язково уточніть потенційну небезпеку суїциду чи загрозу летального результату. Скажіть, що вони можуть зробити, якщо зацікавлені врятувати життя людині. Але вони не можуть вважатися відповідальними за можливий фатальний результат. Обговорення цієї проблеми не може підштовхнути людини до суїциду. Проінформуйте їх про можливі контакти для порятунку, запропонуйте, щоб третя особа зателефонувала. Підкресліть, що це не може вважатися зрадництвом. Попросіть за необхідності передзвонити знову. Пам'ятайте, що цей дзвінок може виявитися звертанням суїцидента, який ховається й перевіряє вас перед тим, як відкрити правду. Тому пам'ятайте про емпатійне ставлення і без необхідності не йдіть на конфронтацію.

Ті, що вижили після суїциду

Найважчими є наслідки суїциду. Близьких охоплює провина й гнів, особливо якщо суїцид є у суспільстві протизаконною дією. Кожен уцілілий відчуває свою відповідальність за те, що трапилося. У настрої переважає емоційна плутанина.

Що варто робити для вцілілих після суїциду:

1) розуміти, турбуватися, не засуджувати;

2) дати можливість ще й ще раз розповісти про сумні події; і бути уважним і не фіксувати увагу на помилках;

3) наголошувати, що вони повинні відчувати те, що відчувають, що це нормальне явище;

4) інформувати про групи самодопомоги, про літературу.

Не слід:

1) намагатися раціоналізувати буття;

2) припускати, що суїцид є психічним захворюванням, суїцид — це дія; багато психічних хворих тримаються за життя, багато жертв суїциду страждають на депресію, але самогубство не є психічним розладом;

3) давати обіцянки, яких ви не зможете виконати, це призведе до втрати надій, розчарувань, що можуть зруйнувати наміри на краще;

4) робити зауваження типу: «У вас є ще діти... Це була Божа воля... Не потрібно говорити про це... Це тисне на вас...».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN