Друк

Як навчити дитину грати в сюжетно-рольові ігри?

Автор: Микола Олександрович.

Гра—основна діяльність дошкільного віку. Її недарма називають «провідною». Адже саме завдяки грі дитина пізнає світ предметів і людей, «вростає» у співтовариство дорослих людей. Дитина повинна опанувати цією діяльністю і насититися нею, щоб до шкільного віку вона вже не сплутувала навчальну мотивацію з ігровою, розрізняла, коли потрібно виконувати вимоги, а коли тільки імітувати їх розуміння. Гра — одне зі складних і спірних понять філософії і психології. Саме у грі створюється щось нове, чого не було раніше. Це відноситься і до ігор дітей. Те, що «програно», перетворюється потім у реальність.

Після оволодіння предметною дією дитина вчиться грати. Гра дошкільника проходить кілька стадій. Перша—це гра рольова, коли дитина просто уподібнює себе комусь, називаючись мамою, татом, ведмедем, зайцем, Бабою Ягою тощо. Друга — гра сюжетна, за якої вона грає історії, що мають початок, розвиток і кінець, історії, що можуть не закінчуватися в один день і продовжуватися на наступний. І, нарешті, третя стадія — гра за правилами, коли дитина не просто діє відповідно до логіки сюжету, але у стані виробити і прийняти систему обмежень (норм і правил), що діють для всіх. Перші дві стадії сприяють розкриттю творчих можливостей дитини, її артистизму, безпосередності, остання слугує продуктивному і невимушеному для дитини спілкуванню, її соціалізації.

Схильність до ігрової діяльності притаманна не всім людям і залежить від особливостей темпераменту. Діти сором'язливі, замкнуті іноді віддають перевагу інтелектуальній діяльності, спортивній чи комп'ютерній грі. Але це неадекватна заміна. Як привчити їх до ігор традиційних?

По-перше, почати грати з дитиною самим. Згадати і розповісти, як грали ви самі, ваші батьки, які ігри є. По-друге, придумати чи запросити посередника — ляльку, сусідську дитину, братика, сестричку маляти, що охоче візьмуть участь у грі. Стежте лише за тим, щоб цей посередник не виявився зайво активним. По-третє, заохочуйте в дитині всі можливі вияви ініціативи і фантазії — нехай вона придумує нові слова, образи,асоціації, нові ігри і нові ролі. Якщо вона соромиться і не артистична, надайте їй можливість побути режисером чи критиком. Дуже корисні театралізовані вистави, що сполучать елементи лялькового театру чи шоу масок — для сором'язливих дітей особливу важливість має той факт, що ніхто не бачить їхнього обличчя, не довідається їх. Можна спочатку надати дитині одну з другорядних ролей чи побути у масовці, щоб вона почувалася злитим із соціальним тлом, що не виділяється серед інших людей. Корисні і карнавальні вистави. Однак майте на увазі, що жоден з цих заходів не можна влаштовувати всупереч бажанню дитини і дуже важливо стежити, щоб їй було комфортно — якщо вона виявиться пригніченою більш активними учасниками, свято легко може перетворитися у психотравму.

У цілому уміння грати — це не просто вікова навичка: це елемент життєвої філософії, що робить життя людини легшим і радіснішим.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN