Друк

Як стати авторитетом для свої дитини

Автор: Микола Олександрович.

Виступ на зборах батьків заступника директора з виховної роботи Журавльової М.І.

 Доброго дня, шановні батьки, колеги, гості! Я рада вітати вас на батьківських зборах, тема яких — «Як стати авторитетом для своєї дитини». Сьогодні перед нами постає нелегке, але цікаве завдання: ми маємо визначити складові справжнього батьківського авторитету.

 

 Часто батьки і ми вчителі непокоємось: що робити з дитиною, коли вона не слухається, виявляє неповагу до старших, може нагрубити, не послухатись ? Ось саме це «не слухається» і «виявляє неповагу» й є ознакою того, що батьки та вчителі в очах дитини не мають авторитету. Як же стати авторитетом для своєї дитини? Щоб відповісти на це запитання, спочатку з'ясуємо значення слова «авторитет». Які люди для нас є авторитетом? Що таке авторитет? 

 Слово «авторитет» походить від латинських слів «гідність», «сила», «влада». Це загальновизнаний вплив на людей, яким користується особистість, що характеризується відповідним рівнем ділових й орга-нізаційних умінь, здібностей і досягнень, морально-психологічних рис та принципів.

 На жаль, значна частина дорослих, які оточують дитину,зокрема батьків, легковажно ставляться до питання створення власного авторитету. Вони не думають про авторитет взагалі, у них немає чіткої мети і програми. Безперечно, у такому разі й результати будуть завжди випадковими. І часто дивують¬ся, чому це у них виросли неслухняні діти. Постає питання: чи можна добре зробити справу, коли невідомо, чого саме хочеш досягти?

 Є батьки, які все роблять для того, щоб діти їх лише слухалися. Звісно, це буде до якогось певного часу, бо якщо діти слухняні, і батькам живеться спокійніше. Однак результат буде також невтішним, оскільки ані слухняність дітей, ані спокій батьків не зберігаються тривалий час або ж виростають слухняні, але духовно слабкі діти, які не вміють долати труднощі, самостійно приймати рішення і відповідати за них. Причиною цього є те, що батьки ставлять перед собою єдину мету — виховати слухняну дитину. Шановні батьки, якої ж мети слід прагнути?

 Справді, мета має бути єдина: правильне виховання. І дитяча слухняність може бути одним зі шляхів до цієї мети. Отже, авторитет, побудований на фальшивому підґрунті, допомагає лише протягом досить короткого часу, і згодом не за¬лишається ані авторитету, ані слухняності.

 Існує декілька видів такого фальшивого авторитету. На деяких видах його я хочу зупинитися. Сподіваюся, це допоможе нам з'ясувати, як стати справжнім авторитетом для своєї дитини, глибше зрозуміти, для чого потрібен батьківський авторитет у сім'ї, і разом сформулювати принципи взаємодії дорослих і дітей.

 Існує :

 Авторитет придушення. Мати чи батько за¬вжди сердитий, часто кричить,на кожне запитання дитини відповідає грубістю, за кожну її провину карає. Підґрунтям цього псевдоавторитету є боязкість дитини своїх бать¬ків, страх, який сковує, паралізує волю дитини. Цей вид батьківського авторитету відомий педагог А. С. Макаренко назвав найстрашнішим.

 То що є найголовнішою складовою справжнього авторитету?

 Це звичайно, безумовна любов до дитини — перша і найголовніша складова справжнього батьківського авторитету. Щоб дитина нормально розвивалася, її потрібно любити, бо потреба любові — це найголовніша людська потреба. Щоразу, коли дитина переживає почуття страху, вона відчуває свою неповноцінність. Через страх вона може стати агресивною, жорстокою, нечесною і безініціативною. Таким чином, руйнується осо¬бистість дитини. Страх віддаляє дітей від батьків. Тому потрібно, щоб дитина завжди знала: є люди, які ніколи її не залишать,які любитимуть її хоч би якою вона не була: хорошою чи поганою, здоровою чи хворою, пустотливою чи слухняною.

 Як сказав відомий мудрець:

 Гнів понад міру викликає страх, а надмірна ласка зменшує до тебе шану в людських очах. Не будь настільки суворим, щоби всім набриднути, і настільки покірним, щоб тобі грубили.

 М. Сааді

 Любов виховується любов'ю.

Песталоцці переконливо доводив: «Щоб змінити людей, треба їх любити. Вплив на них пропорційний любові до них».

 Але і тут є дуже важливо, щоб любов не перейшла у надмірну опіку . Дитину, яку через міру опікають, позбавляють самостійності, вона зростає невпевненою, у майбутньому не зможе адаптуватися до життя, справлятися із власними проблемами та брати відповідальність за своє життя. Окрім того, пси¬хологами доведено: чим більше батьки вдаються до надмірної опіки дітей, тим нижча у них пізнавальна активність, потреба й інтерес до но¬вих знань.

 Наступна складова справжнього авторитету — авторитет чесності, щирості.

 Щоби дитина у майбутньому не розчарува¬лась у вас, у власному житті, щоб батьки для неї залишилися авторитетом, необхідно бути чесними з нею. Якщо батьки говорять одне, а роблять інше — дитина насліду¬ватиме їх і робитиме так само.

 Деякі батьки, які захищають свою дитину від будь-якої інформації та впливів зовнішнього середовища . Чесні батьки намагаються пояснювати дітям, що життя складне, різне й неоднозначне. Якщо дитину так готують до життя, вона надалі зрозуміє, що найближчі їй люди з нею чесні, а отже, ставляться до неї з повагою.

 Не потрібно пропагувати своїх поглядів, переконань, бо дитині у якийсь момент її життя доведеться обирати між батьками і їхніми принципами, із одного боку, та її власними почуттями й бажаннями — з іншого. І тому не нав'язуйте дітям своєї думки, надавайте їм правдиву інформацію про життя і залишайте за ними право вибору.

 Наступний вид фальшивого авторитету — авторитет відстані.

 Деякі батьки переконані: щоб діти їх слухалися, не потрібно втручатися в їхні справи, необхідно дати їм більше самостійності, залишити їх у спокої.

 Це призводить до віддалення самих дітей від батьків, вони ростуть замкненими, не ідуть на контакт.

 Таким чином, якщо ми:

  • переймаємося почуттями дитини і поважаємо її як особистість;
  • можемо відкласти усі свої справи заради спілкування з нею;
  • у нас є спільні захоплення, ми разом відпо¬чиваємо і разом працюємо;
  • запрошуємо товаришів нашої дитини додому;
  • співчуваємо дитині, уважні до неї і до її життя, — то дитина хотітиме розповідати нам про своє життя. Ми знатимемо, чого хоче і чого не хоче наша дитина, із ким вона дружить, які у неї моральні переконання, як ставиться до школи, учителів, які в неї труднощі та проблеми.

І якщо у вас буде така обізнаність і така увага, це не пройде непоміченим для вашої дитини. Діти люблять таку обізнаність, шанують за це батьків, то¬му такі батьки для них авторитетні. Тож наступ¬ною складовою справжнього батьківського авторитету є обізнаність батьків. Авторитет обізнаності неодмінно приведе і до авторитету допомоги.

 А. С. Макаренко зазначав: «Наші діти — наша старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наша провина перед іншими людьми». Тому діти мають знати, що сім'я — це складна і відповідальна справа, що ви, шановні батьки, керуєте цією справою й відповідаєте за неї перед своїм щастям і перед життям дітей. Діти мають знати, що ви як батьки не боїтеся цієї відповідальності. І саме здатність батьків виявляти відповідальність удома, на роботі має величезний вплив на формування відповідальності дитини за свої вчинки. Бо чим раніше дитина почне усвідомлювати свої дії, навчиться робити правильний життєвий вибір, виявляти відповідальність і обов'язковість, тим більше у неї шансів вирости урівноваженою й зрілою особистістю. Отже, наступною складовою батьківського авторитету є авторитет відповідальності.

 Найбільшу виховну силу має морально здорова атмосфера у сім'ї, правильна організація життя дітей, створення таких умов, щоб саме життя виховувало їх.

 Як бачите, виховання — це непроста справа, тому цій справі потрібно навчатися.

 «Виховувати — не означає говорити дітям гарні слова, наставляти і повчати їх, а насамперед самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов'язок перед дітьми, той мусить почати вихо¬вання із самого себе»,— так розумів суть виховання відомий математик М. Остроградський. Отже, завжди і скрізь — особистий приклад, і найголовніше — дух взаємин у сім'ї. Це, звісно, складно, однак досить результативно.

 Отже, ми дійшли висновку, що наступною складовою батьківського авторитету є власний приклад, самовдосконалення.

 Набуття авторитету в очах власної дитини — нелегка, цілеспрямована, послідовна робота бать¬ка і матері над собою, над самовдосконаленням. Поведінка батьків у сім'ї й поза нею, їхня думка про рідних і колег, ставлення до роботи, до лю¬дей, неприпустимість розходжень слів зі справою у спілкуванні з оточуючими, батьківська пошана до своєї родини — усе це є запорукою створення батьківського авторитету.

 Неприпустимо, щоб хтось із батьків забороняв, а інший — дозволяв. Ще гірше, коли один із батьків разом з дитиною щось приховують від іншого з батьків, потураючи дитині у її поганих вчинках. Таким чином батьки сприяють уседозво¬леності, втрачають рештки власного авторитету.

 Один із найшкідливіших видів авторитету — авторитет чванливості. У кожного є свої заслуги. Але деякі люди вважають, що вони більш заслужені, більш важливі. Вони це показують своїм дітям, коли погано ставляться до оточуючих. І діти перед своїми товаришами хизуються батьками, вчаться зневажливо ставитися до людей

 Найбільш аморальний вид авторитету, коли слухняність просто купується,— авторитет підкупу. Батьки, не соромлячись, так і кажуть: «Будеш слухатись, куплю тобі...» і т. п. Зрозуміло, у сім'ї можливе певне заохочення, щось подібне до преміювання. Але в жодному разі не можна ді¬тей преміювати за слухняність, за добре ставлення до батьків.

 Для дитини її батьки — це споконвічно найсильніші, найрозумніші, найкращі люди. Якщо ж для нас важливо бути авторитетом для своєї ди-тини, то треба залишатися у її очах саме такою людиною. А для цього потрібно не втратити своєї особистості з плином років, а саме:

  • не пасувати перед труднощами;
  • мати активну життєву позицію;
  • демонструвати позитивний настрій, оптимізм;
  • розширювати свій кругозір: читати книги, газети, журнали;
  • самовдосконалюватися духовно, інтелектуально, фізично, професійно, а отже, зростати в очах власних дітей.

 Таким чином, виховання — це не підпорядкування собі дитини, не якісь впливи і заходи, це організація правильного способу життя дитини, співпраця з нею. А співпрацювати з людьми означає поважати, цінувати їх, уміти поступатися своїми бажаннями, мати потребу в них і бути їм потрібними.

 Дорогі батьки, спасибі вам за спільну плідну роботу на занятті. Я щиро бажаю вам і вашим родинам миру, мудрості, міцного здоров'я, життєвої стійкості та взаємної любові!

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Корисні посилання

  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Університет менеджменту освіти
  • Комітет з питань науки та освіти
  • Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
  • Академія педагогічних наук України
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Вінницький регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Пробне тестування онлайн
  • Укпаїнознавча гра Соняшник
  • Онландія - безпечна веб-країна
  • maluk
  • pochemuchka
  • samouchka
  • umnichka
  • online-bezpeka-logo
  • allforchildren
  • kangooroo
  • SOM
  • ostriv
  • parta lo
  • MAN